Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— Ти брешеш, як собака, — сказав той і схопив пивний кухоль. У ту мить, коли його пальці зімкнулися на кухлі, права рука Фредді описала над стойкою півколо й тарахнула ветерана по голові важкою сільницею, замотаною в рушник.

— Чиста робота, га? — сказав рудий ветеран. — Перший клас, га?

— Ти б подивився, як він їх дубасить по головах відпиляним кінцем більярдного кия, — сказав другий.

Двоє ветеранів, що стояли обабіч збитого з ніг, визвірилися на Фредді.

— Нащо ти його?

— Тихо, тихо, — сказав Фредді.— Ось, пийте, я пригощаю. Гей, Уоллесе, — гукнув він, — відтягни-но цього до стіни.

— Чиста работа, га? — допитувався в Річарда Гордона рудий. — Досконала, правда?

Дужий паруб'яга витяг оглушеного сільницею з гурту й поставив на ноги. Той подивився на нього безтямним поглядом.

— Іди гуляй, — сказав він йому. — Провітрися трохи.

Під стіною сидів, обхопивши голову руками, той, кого остудили раніше. Дужий паруб'яга підійшов до нього.

— І ти йди гуляй, — сказав він йому. — 3 тобою тут сама морока.

— Мені зламали щелепу, — хрипко сказав остуджений. Кров текла в нього з рота й спливала по підборідді.

— Дякуй богові, що живий лишився після такого бухана, — сказав дужий паруб'яга. — Ну, йди гуляй.

— Мені зламали щелепу, — тупо повторив той. — Вони мені зламали щелепу.

— Кажуть тобі, йди гуляй, — сказав паруб'яга. — 3 тобою тут сама морока.

Він допоміг чоловікові зі зламаною щелепою підвестися, і той, заточуючись, вийшов на вулицю.

— Пригадую, одного вечора тут, під стіною, чоловік десять

лежало. Ото був вечір! — сказав рудий ветеран. — А іншим разом, уранці, я бачив, як цей чорнопикий кабан ходив тут із відром і шваброю — змивав з підлоги кров. Бачив я тебе, як ти тут кров змивав? — спитав він у гладкого негра-бармена.

— Авжеж, сер, — відповів бармен. — Не раз. Авжеж, сер. Але ви ніколи не бачили, щоб я з кимось бився.

— Чули? — сказав рудий ветеран.-^ Шваброю — кров з підлоги!