— Рушаймо далі,— сказав Старий. — Тут бозна-скільки тих носорогів.
— А буйвіл?
— Ніде він не дінеться. Нехай втрачає сили, поки не звалиться.
— Уявіть собі, якби ми зостались внизу й оця тварюка посунула з очерету.
— Атож, — притакнув Старий.
Усе це мовилося пошепки. Я глянув на Маму. У неї був вигляд, наче вона втішалася гарною музичною виставою.
— Ти не помітила, куди влучила куля?
— Ні, не помітила, — пошепки відповіла вона. — Як ти гадаєш, там іще є буйволи чи носороги?
— Там їх тисячі. То що далі, Старий?
— Ваш буйвіл міг перекинутись десь за поворотом, — відповів Старий. — Ходімо туди.
І ми пішли берегом, украй напружені, а коли наблизились до вузької смуги очерету, то зачули, що крізь її високі зарості продирається якась велика тварина. Я звів рушницю, дожидаючи того, що мало вийти звідти. Але воно не з'являлось, тільки очерет хитався. М'Кола робив мені знак рукою не стріляти.
— Бісове маля, — сказав Старий, — т Видно, їх двоє. Але куди ж це зашився чортів буйвіл?
— Як ви в біса бачите, що там маля?
— Визначаю за тріском в очереті.
Ми стояли і дивилися на воду, на берег, затінений гіллям високих дерев, на русло струмка, що в'юнився в далечину, аж раптом М'Кола показав на пагорб праворуч.
— Фаро, — прошепотів він і простяг мені бінокля.
Там, на схилі пагорба, піднявши голову, нашорошивши вуха й поводячи носом, дивився у наш бік носоріг; у бінокль він здавався велетенським. Старий розглядав його в свій бінокль.
— Не кращий за того, якого ми вбили, — тихо мовив він.
— Зараз я можу влучити йому просто в шию, — шепнув я.
— У вас за ліцензією зостався тільки один, — відказав Старий. — І вам потрібен гарний носоріг.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 2» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ“ на сторінці 38. Приємного читання.