Розділ «ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ»

— Він чмихав, як паровик, — озвалась Мама. — А який він був гарний, коли біг, правда?

— Поспішав додому з молоком для своїх діток, — докинув Старий. — А ви певні, що влучили? Адже він був страшенно далеко.

— Знаю точно, що влучив. Більш ніж певен, що смертельно поранив його.

— Але краще про це нікому не кажіть, — сказав Старий. — Вам все одно не повірять. Дивіться! Друпі знайшов сліди крові.

Внизу під нами Друпі зірвав серед високої трави якусь стеблинку й показував нам. Потім нагнувся й швидко пішов по кривавому сліду.

— Піга! — сказав М'Кола. — М'узурі!

— Підемо горою; звідти буде видно, якщо Друпі втратив слід, — мовив Старий. — Ви тільки гляньте на нього!

Друпі зняв з голови феску й тримав її в руці.

^— Оце й усі перестороги, потрібні йому, — зауважив Старий. — Ми йдемо з важкими рушницями, а Друпі тільки з головним убором.

Друпі йшов по сліду з одним тубільцем. Раптом обидва спинилися. Друпі підняв руку.

— Вони почули його, — сказав Старий. — Швидше!

Ми подалися до них. Друпі пішов нам назустріч і щось сказав Старому.

— Він тут, — пошепки пояснив Старий. — Води чують кліщо-їдів. Один з тубільців каже, що чув і фаро. Ми зайдемо проти вітру. Ви з Друпі йдіть уперед, а мемсаїб хай іде за мною. Візьміть дубельтівку. Отак.

Носоріг сховався серед високої трави, десь за кущами. Коли ми підійшли, то почули щось ніби низький протяглий стогін. Друпі глянув на мене через плече й усміхнувся. Звук повторився— цього разу носоріг зітхнув, ніби захлинався кров'ю. Друпі сміявся.

— Фаро, — прошепотів він і приклав долоню до щоки: мовляв, заснув. Потім ми побачили, як знялась і швидко затріпотіла крильми, летячи геть, зграйка гостродзьобих пташок-кліщо-їдів. Тепер ми вже напевне знали, де носоріг, і поволі рушили в той бік, розсуваючи високу траву. Носоріг лежав на боці мертвий.

— Про всяк випадок стрельніть у нього ще раз, — порадив мені Старий.

М'Кола подав мені спрінгфілд. Я побачив, що курок зведено, люто глянув на М'Колу, став на коліно й вистрелив носорогові в шию. Він не ворухнувся. Друпі потис мені руку. Те саме зробив і М'Кола.

— Уявляєте собі — він звів курок, — мовив я Старому.

Думка, що М'Кола ніс за моєю спиною рушницю зі зведеним

курком, лютила мене.