— Тільки раз! — вигукнула Мама. — Та хіба він не торочить нам це щовечора?
— Коли на те пішло, то я й справді влучно збиваю птахів на льоту.
— Дива, та й годі! — сказав Старий. — Ніколи б не подумав. А що ви ще вмієте?
— Ідіть к бісу!
— Краще не згадувати йому про той постріл, а то він стане нестерпним, — порадив Старий Мамі.
— Ми з М'Колою знаємо це й без вас, — відказав я.
М'Кола підійшов до нас.
— М'узурі, бвана, — промовив він. — М'узурі сана.
— Він вважає, що у вас це вийшло не випадково, — переклав Старий.
— І не переконуйте його, що це не так.
— Піга м'узурі,— провадив далі М'Кола. — М'узурі.
— Здається, він тієї ж думки, що й ви, — зауважив Старий.
— Бо він мій друг.
— Та вже бачу, — сказав Старий.
Дорогою до табору я знічев'я застрелив болотну антилопу ярдів з двохсот, перебивши їй шию біля голови. М'Кола був дуже задоволений, а Друпі не тямився від захвату.
— Треба вже спинити його, — мовив Старий до Мами. — Признайтеся, куди ви цілились?
— У шию, — збрехав я. Хоч цілився в лопатку.
— Вийшло просто чудово! — визнала Мама. Справді куля ляснула, як бейсбольна бита об м'яч, і антилопа звалилась, мов підтята.
— Здається, він несусвітенний брехун, — сказав Старий.
— Жоден з нас, великих стрільців, не дістає визнання за життя. Побачите, що буде, коли ми повмираємо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 2» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ“ на сторінці 29. Приємного читання.