TextBook Коли ми, поночі вертаючц до табору, побачили багаття, М'Кола раптом зайшовся зливою швидких співучих, на високій ноті слів мовою вакамба, скінчивши словом «сімба». І з табору гукнули щось у відповідь.
— Мама! — закричав М'Кола. Тоді знов полився потік слів. Потім: — Мама! Мама!
Із темряви вигулькнули носії, кухар, білувальник, слуги й старший провідник.
— Мама! — не переставав вигукувати М'Кола. — Мама піга сімба!
Увесь гурт пританцьовував, в такт приплескуючи долонями, із грудей вихоплювались протяглі, хрипкі, ніби рикання лева, крики, які означали приблизно: «От так Мама! От так Мама! От так Мама!»
Швидкоокий білувальник підняв Маму вгору, велет-кухар і слуги підхопили її, інші товпилися довкола, випростуючи руки, щоб бодай підтримати її; пританцьовуючи, всі обійшли довкола багаття й попрямували до нашого намету, співаючи:
— От так Мама! Ха! Ха! Ха! От так Мама! Ха! Ха! Ха!
Вони виконували танок і‘ пісню про лева, наслідуючи його глухий задишливий рик."Біля намету вони опустили Маму на землю і кожен соромливо потис їй руку, провідники й слуги казали: «М'узурі, мемсаїб», а М'Кола й носії — «М'узурі, Мама»«вимовляючи це з особливим почуттям.
Пізніше, коли ми сиділи на стільцях біля вогню зі склянками віскі, Старий сказав моїй дружині:
— Це ви застрелили лева. М'Кола вб'є кожного, хто скаже, що не ви.
— Знаєте, мені вже здається, ніби його й справді застрелила я, — відповіла Мама. — Не уявляю, як би я почувала себе, коли б справді сталося так. Запишалася б далі нікуди. Як чудово почувати себе переможцем!
— Добра наша Мама! — мовив Карл.
— А я певен, що його застрелила саме ти, — сказав я.
— Ну, годі про це! Мені приємно навіть від того, що всі так думають. Знаєте, мене вдома ніколи ще не носили на руках.
—' В Америці дуже невихований народ, — сказав Старий. — Просто дикуни.
— Ми відвеземо вас на острів Кі-Уест, — мовив Карл. — Бідолашна наша Мама!
— Годі вже про це, — попросила Мама. — Я надто розчулена. Може, їх слід щедро винагородити?
— Вони старались не для цього, — відказав Старий. — Однак, мабуть, непогано б дати їм щось із нагоди свята.
— Я ладна дати кожному купу грошей, — сказала Мама. — Адже ж це так приємно почувати себе переможницею!
— Добра наша Мама, — мовив я. — Та ти ж справді вбила лева.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 2» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ“ на сторінці 18. Приємного читання.