Розділ «ШВЕЙЦАРІЇ — З ПОВАГОЮ»

Частина друга

МІСТЕР ДЖОНСОН ЗАВОДИТЬ РОЗМОВУ У ВЕВЕ

У станційному буфеті було тепло і ясно освітлено; добре витерті дерев'яні столики блищали; декотрі були накриті скатерками в червону й білу смужку, декотрі — в синю й білу смужку, і на всіх стояли кошики з солоним печивом у паперових мішечках. Стільці були різьблені, але насаджені й зручні. На стіні висів годинник, у глибині приміщення був оцинкований прилавок, а за вікном сипав сніг. Біля столика під годинником сиділи двоє носіїв і пили молоде вино.

Зайшов ще один носій і оголосив, що експрес «Сімплон — Орієнт» прибув у Сен-Моріс із запізненням на годину. До столика містера Джонсона підійшла офіціантка.

— Експрес на годину спізнюється, сер, — сказала вона. — Може, подати вам кави?

— Якщо це не надто обтяжливо.

— Пробачте? — перепитала офіціантка.

— Гаразд, подайте кави.

— Дякую.

Вона принесла з кухні каву. Містер Джонсон подивився у вікно на сніг, що мерехтів над освітленим пероном.

— Ви говорите ще якоюсь мовою, крім англійської? — спитав він офіціантку.

— Так, сер. По-німецькому, по-французькому, місцевими говірками.

— Може б, ви чогось випили?

— Ні-ні, сер. Нам заборонено випивати з клієнтами.

— То, може, закурите сигару?

— Ой що ви, сер, — засміялася вона. — Я не курю, сер.

— І я не курю, — мовив Джонсон. — То погана звичка.

Офіціантка пішла, а Джонсон закурив сигарету і взявся до

кави. Годинник на стіні показував чверть на десяту. Його наручний годинник трохи поспішав. Поїзд мав прибути о десятій тридцять, плюс година спізнення — отже, об одинадцятій тридцять. Джонсон гукнув офіціантку:

— Signorina [12]