Розділ «4 ХÉСЕД »

Що стосується різних рухів, які мають претензії, часто сміховинні, на спорідненість із Великим Білим Братством, то достатньо ортодоксальним Браманті визнавав Розенкройцерське Товариство Макса Гайнделя, але лише тому, що в цьому середовищі виховався Ален Кардек. Усім відомо, що Кардек був батьком спіритизму і що саме на основі його теософії, зосередженої на контакті з душами померлих, виникла духовність умбанди, слава нашої шляхетної Бразилії. Згідно з цією теософією, Aum Bhanda — це вираз із санскриту, що означає божественне начало та джерело життя. (“Знову нас надурили”, пробурмотіла Ампаро, “навіть умбанда не наше слово, воно лише звучить по-африканському.”)

Коренем є Aum або Um, він же — буддійський Om, а також ім’я Бога в Адамовій мові. Um — це один склад, і якщо вимовити його належно, то він перетворюється в могутню мантру, викликаючи у психіці флюїдні потоки гармонії через чакри або через Лобовий Плексус[102].

“Що таке лобовий плексус?” запитала Ампаро. “Невиліковна хвороба?”

Браманті уточнив, що слід розрізняти між справжніми кавалерами Рози і Хреста, спадкоємцями Великого Білого Братства, які утворюють, зрозуміло, таємне товариство, — саме таким є Стародавній та Визнаний Орден, який представляє його скромна особа, — та “розенкройцерами”, тобто людьми, які задля своїх особистих інтересів черпають натхнення з містичної Рози та Хреста, не маючи на це права. Він порадив публіці не довіряти жодному розенкройцерові, який назве себе кавалером Рози і Хреста.

Ампаро завважила, що кожний кавалер Рози і Хреста є розенкройцером іншого.

Якийсь нескромний добродій з публіки підвівся й запитав Браманті, як його орден претендує на автентичність, якщо він порушує правило мовчанки, що його суворо дотримується кожен справжній послідовник Великого Білого Братства.

Браманті підвівся і сказав: “Я не знав, що й сюди закралися наймані провокатори на службі в атеїстичного матеріалізму. В таких умовах ви не почуєте від мене більше жодного слова”. І велично вийшов.

Того вечора зателефонував Альє, питаючи, що у нас чувати і попереджаючи, що наступного дня нас нарешті запрошено на ритуал. А поки що він запропонував мені щось випити. Ампаро пішла на політичні збори зі своїми друзями, і на побачення я пішов сам.

32

Valentiniani… nihil magis curant quam occultare quod praedicant: si tamen praedicant, qui occultant… Si bona fide quaeres, concreto vultu, suspenso supercilio — altum est — aiunt. Si subtiliter tentes, per ambiguitates bilingues communem fidem affirmant. Si scire te subostendas, negant quidquid agnoscunt… Habent artificium quo prius persuadeant, quam edoceant.

(Tertullianus, Adversus Valentinianos)[103]

Альє запросив мене відвідати одне місце, де готують батіду традиційним способом, це вміють робити лише люди, які живуть поза часом. Зробивши всього лише кілька кроків, ми вийшли з цивілізації Кармен Міранди, і я опинився в якомусь темному приміщенні, де тубільці палили товсті, наче сосиски, сигари. Широкі, прозорі листки тютюну пучками пальців скручували у щось подібне до кабеля, яке сплів старий моряк, і загортали у наоливлений папір із соломи. Така сигара часто гасла, зате можна було зрозуміти, як виглядав тютюн у ті часи, коли його відкрив сер Волтер Ролі.

Я розповів йому про свою пополудневу пригоду.

“Отже, Роза і Хрест також? Ваша спрага до знань ненаситна, друже мій. Але не слухайте цих божевільців. Усі розводяться про неспростовні документи, але ніхто їх ніколи не показує. Я знаю цього Браманті. Він мешкає у Мілані, коли не мандрує світом, розповсюджуючи своє слово. Він нешкідливий, але все ще вірить Кізеветтеру. Цілі легіони розенкройцерів посилаються на ту сторінку в Theatrum Chemicum. А як заглянути до нього — цей том входить до складу моєї скромної міланської бібліотеки — виявляється, що згаданої цитати там нема”.

“Блазень цей пан Кізеветтер”.

“Але на нього посилаються усі. Це тому, що в XIX столітті навіть окультисти стали жертвою позитивістичного духу: щось є істинним, лише якщо його можна довести. Візьміть-но суперечку з приводу Corpus Heimeticum. Коли цей твір став відомий Європі XV століття, Піко делла Мірандола, Фічіно та чимало інших людей великої мудрости побачили істину: цей документ був твором надзвичайно стародавнього знання, що виникло ще до єгиптян, навіть до Мойсея, адже він уже містить ідеї, що їх пізніше проголосять Платон та Ісус”.

“Як це пізніше? Це ті ж аргументи, які Браманті наводить у доказ того, що Данте був масоном. Якщо у Corpus’i повторюються ідеї Платона та Ісуса, це означає, що він був написаний пізніше, ніж жили вони!”

“Бачите? Ви припускаєтесь тієї ж помилки. І справді, саме так аргументують сучасні філологи, які додають ще й туманний лінгвістичний аналіз, щоб показати, що Corpus був написаний між другим та третім століттям нашої ери. Це те саме, що твердити, нібито Кассандра народилася після Гомера, адже вона вже знала, що Трою буде знищено. Ілюзією нових часів є віра в те, що час — це лінійна і спрямована послідовність, що від А ми прямуємо до Б. А можна йти й від Б до А, і наслідок породжує причину… Що це означає — раніше і пізніше? Ваша прегарна Ампаро народилася раніше чи пізніше, ніж її перемішані предки? Вона надто прекрасна — якщо дозволите, що свою безпристрасну думку висловить людина, яка могла б бути їй батьком. А отже, вона була раніше. Вона є таємничим першопочатком того, що брало участь у її створенні”.

“Однак, з цієї точки зору…”

“Саме поняття ‘точка зору’ й становить суть помилки. Точки були вигадані наукою після Парменіда, щоб простежити, звідки й куди рухаються тіла. А насправді нічого не рухається, й існує одна-єдина точка, точка, що породжує в одну-єдину мить усі інші точки. Наївність окультистів XIX століття, як і окультистів сучасних, полягає в тому, що вони намагаються показати істинність істини за допомогою методів наукового обману. Розумувати належить не відповідно до логіки свого часу, а відповідно до логіки Традиції. Усі часи символізують один одного, а отже, невидимий Храм Рози та Хреста існує й існував у всі часи, незалежно від течії історії, вашої історії. Час остаточного одкровення — це не той час, який вимірюється годинниками. Його узи в'яжуться у часі ‘тонкої історії’, де ‘раніше’ і ‘пізніше’ в розумінні науки не мають великого значення”.