Розділ «7»

— Як ви запізналися?

— На званому обіді, що був просто жахливим. А ви?

— У перукарні. Я була перукарем, а він — моїм клієнтом.

— Ба. Ви були для нього ніби бонусом на вихідні. — Я, певно, мала розгублений вигляд, бо він похитав головою й тихо сказав: — Не зважайте.

З будинку долинав приглушений шум пилосмока. Компанія відрядила чотирьох жінок-прибиральниць, одягнених в однакові халати. Я дивувалася, що ж вони робитимуть дві години в маленькому флігелі.

— Ви сумуєте за нею?

Я чула, як жінки розмовляють поміж себе. Хтось прочинив вікно, і до нас час від часу долинав сміх.

Вілл удивлявся в щось удалині.

— Сумував. — Він повернувсь до мене й проказав діловитим тоном: — Я обдумав це й визнав, що вони з Рупертом добре ладнають.

Я кивнула.

— У них буде безглузде весілля, вони народять одного чи двох дармоїдів, куплять хату в селі, і п’ять років по тому він спатиме зі своєю секретаркою.

— Мабуть, ви маєте слушність.

Тема починала мені подобатись.

— І вона весь час буде трохи різкою з ним, не знаючи насправді, чому, й пилятиме його на жахливих званих обідах на диво всім їхнім друзям, однак він не захоче піти від неї, бо боятиметься платити аліменти.

Вілл повернувся, щоб поглянути на мене.

— Вони любитимуться раз на шість тижнів, і він обожнюватиме своїх дітей, нічогісінько не роблячи для того, щоб хоч якось допомогти доглядати їх. А в неї буде ідеальна зачіска, але кисла міна, — я скривила рот, — від того, що вона ніколи не казатиме, що насправді має на увазі. Вона захопиться пілатесом або купить собі пса чи коня й вклепається у свого інструктора з верхової їзди. А він у сорок років відкриє для себе спортивну ходьбу й, можливо, придбає Гарлі-Девідсон, який вона зневажатиме, і, ходячи щодня на роботу, він дивитиметься на всіх молодиків у себе в офісі, слухатиме в барах, кого вони підчепили на вихідних і куди їздили розважатись, і чомусь почуватиметься так, ніби його обдурили, але не розумітиме, як саме.

Я повернулась.

Вілл пильно подивився на мене.

— Вибачте, — сказала я. — Самій невтямки, звідки такі думки.

— Мені трохи шкода стає Бігуна.