Розділ «4»

— Таки-так, — погодився чоловік.

— Я думала про те, щоб і собі придбати пічку. Очевидно, вони набагато ефективніші за відкритий вогонь.

Алісія трохи нахилилася, щоб оглянути пічку, наче вона зроду не бачила таких раніше.

— Так, я теж таке чув, — сказав чоловік.

— Треба з’ясувати це питання. Бо плануєш собі щось, а потім… — Вона затихла. — Чудова кава, — додала вона, помовчавши.

— Ну то… що робиш, Вілле? — У голосі чоловіка вчувалась вимушена веселість.

— Майже нічого, як не дивно.

— Але фізіотерапія та все інше… Це щось дає? Хоч якесь… покращення.

— Не думаю, Руперте, що найближчим часом стану на лижі, — Віллів голос просяк сарказмом.

Мені стало смішно. Таким я і знала Вілла. Я почала змітати попіл біля пічки. Мені здавалося, що всі вони спостерігали за мною. Тягарем нависла тиша. Раптом я подумала, що з мого джемпера виглядає етикетка, й стала боротися з бажанням перевірити.

— То що, — сказав нарешті Вілл, — чим маю завдячувати такому задоволенню? Минуло… вісім місяців.

— О, розумію. Мені дуже шкода. Це було… Я страшенно заклопотана. В мене нова робота в Челсі. Керую бутиком Саші Ґольдштейн. Ти ж пам’ятаєш Сашу? На вихідні також багато роботи. Там так людно по суботах. Вільного часу майже немає, — голос Алісії став знервованим. — Я кілька разів дзвонила. Тобі казала мама?

— А в «Льюїнз» справжня божевільня. Вілле, ти… Та ти й сам розумієш, що це таке. У нас новий партнер. Чолов’яга з Нью-Йорка. Бейнз. Ден Бейнз. Ти з ним не перетинався?

— Ні.

— Клятий чортяка, працює мало не двадцять чотири години на добу й чекає від інших того самого. — Було відчутне полегшення чоловіка, коли він знайшов зручну для себе тему. — Ти ж знаєш трудову етику янкі: більше ніяких довгих обідів, жодних брудних жартів. Кажу тобі, Вілле, атмосфера повністю змінилася.

— Справді.

— Саме так. Презентеїзм[10] у всій пишноті. Буває, навіть із крісла піднятись не насмілююся.

Здавалося, з кімнати висмоктали все повітря. Хтось кашлянув.

Я підвелася й витерла долоні об джинси.

— Піду… принесу ще дров, — промурмотіла я десь у бік Вілла і, взявши кошика, втекла.