Розділ «11»

У ліфті Вілл промовив до мене:

— Отже, Кларк, ти винна мені сорок фунтів?

Ресторан був відремонтований, і їжа була «під егідою» телевізійного шеф-кухаря, чиє обличчя дивилося на нас із плакатів навколо іподрому. Я заздалегоди переглянула меню.

— Фірмовою стравою є качка в апельсиновому соусі, — звернулась я до двох чоловіків. — Це, мабуть, ретро в стилі сімдесятих.

— Як і твій прикид, — сказав Вілл.

Подалі від холоду й від натовпу Вілл, здавалося, трішки повеселішав. Замість того щоб поринати у свій світ самотності, він почав роззиратися довкола. Мій шлунок, у передчутті чудового гарячого обіду, забурчав. Віллова мама дала нам по вісімдесят фунтів «на витрати». Я вирішила заплатити за свою їжу сама й показати чек, тому не боялась і збиралася замовити собі все, чого душа бажала, — смажену ретрокачку чи щось таке.

— Ти любиш їсти в ресторані, Натане? — запитала я.

— Я більше полюбляю пити пиво й брати їжу з собою, — відповів Натан. — Хоча сьогодні залюбки піду.

— Вілле, а коли ти востаннє виходив на обід?

Вілл і Натан перезирнулися.

— Я такого не пам’ятаю, — сказав Натан.

— Дивно, але я не надто люблю, коли мене годують із ложечки при сторонніх.

— Тоді ми сядемо за столик, де ти дивитимешся у протилежний від зали бік, — сказала я. Я це передбачила. — І якщо там будуть якісь знаменитості, то ти їх не побачиш.

— Бо на невеликому іподромі в березні місить болото силеча знаменитостей.

— Ти нічого мені не зіпсуєш, Вілле Трейнор, — попередила його я, коли двері ліфта розсунулися. — Востаннє я їла поза домом на дні народження чотирирічних дітей на боулінгу в Гейлсбері, і там усе було в клярі. Навіть діти.

Ми котили візок коридором по килимовому покриттю. Ресторан містився вдовж однієї з його сторін, за скляною стіною, і я бачила, що там було багато вільних столиків. У мене забурчало в животі.

— На добридень! — привіталась я, підійшовши до стійки реєстрації. — Я хотіла би столик на трьох, будь ласка. — Будь ласка, не дивись на Вілла, — поглядом благала я жінку. — Не змушуй його почуватися ніяково. Важливо, щоб йому тут сподобалося.

— Значок, будь ласка, — сказала вона.

— Вибачте, що?

— Значок VIP-зони.