Розділ 1 Як не можете дочекатися дива – створіть його

Немає нічого поганого в тому, щоб зазирати вперед і планувати майбутнє. Та знайте: найбільші ваші страхи можуть обернутися приємним сюрпризом. Дуже часто життя повертає на краще.

Одним із найкращих сюрпризів мого дитинства став контроль над моєю крихітною лівою ступнею. Я інстинктивно користувався нею, щоб відштовхуватися, хвицатися, упиратися і підтягуватися. Батьки і лікарі вважали, що цією крихітною кінцівкою можна користуватися ще активніше, оскільки на ній було два пальці, але від народження вони зрослися. Лікарі запропонували зробити операцію з розділення пальців, щоб я міг користуватися ними – тримати ручку, перегортати сторінки і виконувати інші функції.

Тоді ми жили в Мельбурні, де медичне обслуговування на найвищому рівні. За мене взялися найкращі фахівці. Поки лікарі готували мене до операції, мама повідомила їм, що у мене майже весь час підвищена температура. Вони повинні були уважно стежити за тим, щоб я не перегрівся. Вона вже знала історію іншої дитини без кінцівок, котра перегрілася під час операції. В неї серйозно постраждав мозок.

Особливість мого організму слугувала предметом для постійних жартів у сім’ї. Батьки казали: «Коли Ніккі холодно, качки просто замерзають». Та коли відкинути жарти: якщо я багато займався, засмучувався або тривалий час залишався під яскравим світлом, у мене різко підвищувалася температура. Щоб не перегрітися, я повинен був постійно стежити за собою.

«Будь ласка, уважно стежте за його температурою», – напучувала мама хірургів. Хоча лікарі знали, що моя мати – медична сестра, все ж вони легковажно поставилися до її прохання. Вони успішно провели операцію з розділення пальців, але забули про її слова. З операційної мене вивезли мокрим, тому що лікарі не подбали про мою температуру, а потім стали знижувати її, обкладаючи мене вологими простирадлами, прикладаючи до мого тіла пакети з льодом, щоб уникнути небезпеки для мозку.

Мама знавісніла. Лікарі на власній шкурі відчули слов’янський гнів Душки!

І все ж, коли я охолов (в буквальному сенсі слова), моє життя поліпшилося. Визволені пальці придалися. Вони працювали не так, як сподівалися лікарі, але я пристосувався. Дивно, що можна зробити за допомогою крихітної ступні й пари пальців, коли в тебе немає рук і ніг! Операція і нові технології допомогли мені освоїти спеціальний електронний інвалідний візок, комп’ютер і мобільний телефон.

Не знаю, з якою проблемою боретеся ви. Я не намагаюся вдавати, що пережив щось подібне. Та уявіть лишень, через що довелося пройти моїм батькам після мого народження. Уявіть, що вони відчували, яким похмурим бачили власне майбутнє.

Можливо, зараз ви і не бачите світла в кінці вашого власного темного тунелю, але знайте, мої батьки не уявляли, що їхнє життя може бути щасливим. Я це знаю. Вони не уявляли, що їхній син зможе не лише жити самостійно і зробити кар’єру, а й стати щасливою і життєрадісною людиною!

Більшість страхів, які мучили моїх батьків, так ніколи і не збулася. Ростити мене було нелегко, та, гадаю, вони скажуть вам, що, крім труднощів, у нашому житті було чимало сміху і радості. Згадуючи минуле, можу сказати, що у мене було на подив нормальне дитинство, в якому я мучив своїх молодших брата і сестру так само, як будь-який старший брат!

Можливо, сьогодні життя повертається до вас не найкращим своїм боком. Ви сумніваєтеся в тому, що колись стане ліпше. Кажу вам, ви й уявити собі не можете, яке щастя ви отримаєте, коли не здастеся! Зосередьтеся на своїй мрії! Робіть все, на що у вас стане сил. Ви маєте досить сил змінити свої життєві обставини. Сміливо прямуйте до втілення будь-якої своєї мрії.

Життя моє – то роман, що тільки-но пишеться. Ваше життя – це ваш роман. То вже зараз почніть писати перший його розділ! Наповніть власну книжку пригодами, любов’ю і щастям. Проживіть ту історію, що її ви самі для себе призначите!

Пошук сенсу

Досить довго я не вірив, що зможу керувати власною долею і планувати власне життя. Мені важко було збагнути, яким чином я здатен вплинути на цей світ, і яким шляхом зможу йти. Я з дитинства був певен у тому, що в моєму спотвореному тілі немає нічого хорошого. Однак мене ніколи не виганяли з-за столу за те, що я не вимив рук. Не зазнавав я й болю від забитого пальця. Щоправда, не надто втішали такі переваги.

Мої рідні й двоюрідні брати та сестри не давали мені жодної можливості жаліти себе. Зі мною ніколи не панькалися, сприймали мене таким, яким я був. Їх піддражнювання і витівки загартовували. Замість гіркоти і туги я навчився веселощів і гумору.

«Подивіться-но на цього хлопця в інвалідному візку! Це інопланетянин!», – вигукували мої брати в торговому центрі, вказуючи на мене. Реакція оточуючих викликала у нас істеричний регіт. Люди просто не розуміли, що діти, котрі доймають дитину-інваліда, насправді його найліпші друзі.

Із віком я чіткіше усвідомив, що подібна любов – величезний дар. Навіть якщо часом ви відчуваєте самотність, ви повинні знати, що вас люблять. Повірте, Бог створив вас задля любові. А значить, ви не самотні. Його любов до вас нескінченна і безкорислива. Він любить вас не за щось… Він любить вас навіть у хвилини самоти і відчаю, нагадуйте собі про це. Пам’ятайте, що самотність і відчай – це всього лише відчуття, а не щось реальне. А от Божа любов настільки реальна, що Він, на доведення цієї любові, навіть створив вас.

Дуже важливо зберігати любов Господа у своєму серці, бо бувають часом миті, коли почуваєшся нещасним. Моя велика сім’я не завжди могла мене захистити. Наприклад, у школі зрозуміло було, що я не такий, як усі. Батько запевняв мене в тому, що Бог ніколи не помиляється, та бувало, я не міг позбутися відчуття, що я – виняток із цього правила.

«Чому Ти не міг дати мені бодай одну руку? – запитував я в Бога. – Лишень подумай, що я міг би зробити однією рукою!».

Певен, що і у вашому житті були миті, коли ви молилися або просто бажали, щоб ваше життя радикально змінилося. Не треба панікувати, якщо бажаного дива так і не сталося, і ваше бажання не здійснилося вмить. Пам’ятайте: Бог допомагає тим, хто допомагає собі сам. Ви повинні й далі боротися за досягнення вищої мети і втілення власних мрій.