Розділ 12 Цілковито віддавайте себе людям

Цілковито віддавайте себе людям

Коли мені було двадцять років, я вирушив у двотижневе турне Південною Африкою. Мене запросив незнайомий чоловік. Батьки без ентузіазму поставилися до цієї ідеї, переймаючись моєю безпекою і здоров’ям. Та й витрати планувалися чималі. Можете уявити собі? Джон Пінго побачив один із перших моїх записів і вирішив, що мені необхідно виступити перед нужденними людьми в одному з найбідніших регіонів світу. Через мережу церков Докса Део він організував для мене кілька виступів у церквах, школах та сиротинцях.

Джон писав, дзвонив і надсилав електронні листи. Благав мене приїхати до його країни. Він заразив мене своєю наполегливістю і ентузіазмом. Я дорослішав і часом сильно переживав через свій стан. У такі моменти мені допомагала молитва або можливість зробити щось для інших людей. Що більше я поринав у власні проблеми, то гірше почувався. Та біль минав, коли я починав думати про проблеми інших людей і про те, як зможу їм допомогти. Я розумів, що ніхто не повинен страждати на самоті.

Байдуже, що саме ви можете запропонувати людям. Просто пам’ятайте, що невеликий прояв доброти такий само коштовний, як і великий дар. Змінивши життя хоча б однієї людини, тим самим ви зробите добру справу, тому що доброта запускає ланцюгову реакцію. І ваші скромні зусилля потім винагородяться сторицею. Скільки разів вам робили добро, а потім ви, сповнені почуття подяки, робили добро комусь іще? Упевнений, що це Бог створив нас такими, щоб доброта охопила весь світ.

Я вже розповідав вам про те, як просте зауваження однокласниці вселило в мене впевненість, коли я почувався непотрібним і небажаним. Вона змусила мене замислитися над тим, а що я сам можу запропонувати, як можу надихнути людей, котрі потребують допомоги, розповісти про Божу любов. Доброта тієї дівчини поширила ще більше добро.

Якщо ви скажете, що робили б більше, якби більше мали, я відповім: робіть те, на що спроможні вже сьогодні й щодня. Гроші – не єдине, чим ви можете поділитися. Діліться всім, що дав вам Бог. Якщо вмієте будувати і працювати руками, запропонуйте свої послуги церкві або доброчинній організації. Вирушайте допомагати жертвам землетрусів або інших катастроф. Можете шити або співати, вести бухгалтерію або лагодити автомобілі – ви завжди знайдете застосування своїм талантам.

Нещодавно я отримав листа від школяра з Гонконгу. І цей лист вкотре доводить, що всі ми – багаті й бідні, молоді й літні – можемо зробити наш світ кращим.

«Я дуже щасливий, та інколи трапляються моменти, коли я почуваюся непотрібним і наляканим. Я боявся вчитися у старших класах, бо чув страшні історії про старшокласників і про те, як вони ставляться до новачків. Але першого ж дня нас зібрали у класній кімнаті й учитель сказав, що ми повинні відчувати себе не класом, а сім’єю. З часом ми багато відкрили для себе нового. Ми довідалися про події в різних країнах світу – про геноцид в Руанді й Дарфурі. На цих уроках ми відчули те, чого досі не відчували. Нам захотілося зрозуміти людей Дарфуру і допомогти їм. Хоча чотирнадцятилітні підлітки небагато можуть зробити, все ж ми зуміли показати світу, що хочемо його змінити. Ми підготували виставу, в якій показали, що відбувається в Дарфурі. Ця тема глибоко торкнулася всіх нас, і спектакль мав великий успіх. Ми зібрали багато грошей і змогли відправити нужденним жителям Дарфуру гуманітарну допомогу».

Дивовижний лист від юнака, чи не так? Бажання служити іншим – це найбільший дар Божий. Упевнений, що люди в Дарфурі, які отримали цю гуманітарну допомогу, були вдячні за будь-який подарунок, великий і малий. Неймовірна сила Господа відображена в наступному: коли ми хочемо зробити щось для інших, наше бажання таке ж важливе, як і здібності. Коли ми працюємо на благо інших, нашими діями керує сам Бог. Щойно ви долучитеся до добрих справ, то зможете розраховувати на силу самого Бога! У Біблії мовиться: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі».

Робіть для інших те, що хотіли б для себе. Як хоча б у малому проявлятимете співчуття щодня, невдовзі відчуєте сили і позбудетеся власного болю і розчарувань. Не чекайте зиску від власної щедрості й благодійності. Але знайте, що добрі справи винагороджуються несподівано.

Я виступаю за безкорисливу любов, тому що вона прославляє Господа і примножує Його благодать. Коли ви щось робите для інших, то благодать сходить і на вас. Якщо у вас немає друга, станьте ним самі. Якщо у вас поганий день, зробіть щось добре для іншої людини. Якщо вам боляче, полегшіть біль іншої людини.

Ви ніколи не знатимете, чим саме здатні змінити світ, якщо самі не робитимете нічого доброго. Невеличкі брижі здатні призвести до великих хвиль. Однокласниця, що побачила, як я плачу через те, що інші хлопці дражнили мене, вважала мене гарним, і тим самим не лише заспокоїла мене, а й запалила той вогонь, яким я й тепер ділюся з іншими людьми в усьому світі.

Бажання допомагати

Не переймайтеся тим, якою мірою ви можете допомагати іншим людям. Просто дійте і пам’ятайте, що невеличкі добрі справи примножуються і збільшуються. Подібно школяреві з Гонконгу, мені дуже захотілося щось зробити для Південної Африки. Що активніше запрошував мене Джон Пінго, то сильніше мені кортіло поїхати.

Я молився три тижні й зрештою відчув, що час вирушати. Я хотів поширювати слово Боже по всьому світу. Ця поїздка здавалася мені дуже вдалою можливістю розпочати міжнародну кар’єру. Я мало знав про Південну Африку і ніколи не виїжджав так далеко без батьків. У батька там були друзі. Він поговорив з ними й ентузіазму в нього не додалося. Вони розповіли йому про високий рівень злочинності, про те, що мандрівників часто грабують, а то і вбивають.

«Це не найбезпечніше місце, Ніку, – сказав батько. – Ти навіть не знаєш цього Джона Пінго. Як ти можеш йому так довіряти, щоб поїхати на край світу?». У моїх батьків майже немає сивини, що дивно, беручи до уваги мою поведінку. Як і всі батьки, вони завжди прагнуть мене захистити. З огляду на мою інвалідність, вони піклуються про мою безпеку більше за інших батьків. Але я твердо вирішив іти своїм шляхом, дотримуючись свого покликання, будувати кар’єру оратора і проповідника.

Коли я заговорив про поїздку до Південної Африки, понад усе вони переймалися моєю безпекою і фінансовою стабільністю. Я щойно придбав власний будинок. Їм здавалося, що я повинен виплачувати борги, а не мотатися світом із лекціями. Вони ще більше занепокоїлися, коли я повідомив, що, по-перше, в Південній Африці я маю намір пожертвувати двадцять тисяч доларів зі своїх заощаджень на сирітські притулки, і, по-друге, збираюся взяти з собою молодшого брата.

Згадуючи це і подивившись на все очима батьків, я розумію, як вони переживали. Та мене не переконати в іншому. У Біблії говориться: «А хто має достаток на світі й бачить брата свого в недостачі, та й серце своє зачиняє, – як Божа любов пробуває в такому?». Я хотів діяти по вірі своїй і служити іншим людям. Хоч я й інвалід, але віра надала мені сил. Я відчув, що настав час виконати своє призначення.

Мені досі доводиться запевняти батьків у тому, що зі мною все буде в гаразд. Ба й брат спершу відмовлявся зі мною їхати. Історії про злочинність налякали навіть його. Крім того, йому не хотілося бути розтерзаним левами. Я продовжував його вмовляти, переконував у тому, що леви в Африці зовсім не розгулюють вулицями. Я вже вмовив двох кузенів поїхати зі мною, але одному довелося відмовитися. Зрештою, Аарон вирішив поїхати і допомогти мені. Ми з батьками помолились разом, і вони все-таки благословили мене, хоч страшенно переживали, але вірили в те, що Господь нас не залишить.