Розділ 2 Без рук, без ніг – без обмежень

Без рук, без ніг – без обмежень

У своєму житті й подорожах я знову і знову стаю свідком неймовірної сили людського духу. Напевне знаю, що дива трапляються, але відбуваються вони лише з тими, хто не втрачає надії. Що ж таке надія? Це те, з чого починаються мрії. Це голос вашої вищої мети, який переконує: хай що б з вами трапилося, це відбувається не всередині. Ви не можете контролювати те, що відбувається з вами. Але контролювати своє ставлення і реакцію ви цілком в змозі.

Преподобний Мартін Лютер Кінг-молодший сказав: «Все, що відбувається в цьому світі, відбувається заради надії». Я напевне знаю, що, поки людина дихає, вона має надію. Ми з вами люди. Ми не можемо передбачити майбутнє, а лише уявляємо собі, яким воно може бути. Тільки Бог знає, яким буде наше життя. Надія – це Його подарунок нам, вікно в майбутнє. Ми не можемо знати, що Він запланував для нас. Довіртеся Господу, зберігайте надію в серці, і для досягнення кращого навіть у найбільшій скруті намагайтеся робити те, на що стане сил!

Так, іноді наші молитви залишаються без відповіді, відбуваються справжні трагедії. Навіть найкращі люди з найчистішими серцями переживають тяжкі втрати і нещастя. Недавні землетруси на Гаїті, в Чилі, Мексиці й Китаї – приклад того, що жахливі нещастя і трагедії відбуваються постійно. Тисячі людей гинуть у природних катаклізмах. Їхні надії та мрії вмирають разом з ними. Багато матерів втрачають дітей. Діти втрачають матерів…

Як же зберегти надію перед обличчям таких страждань? Коли я чую про такі катастрофи, мене втішає лише те, що ці події пробуджують співчуття в тисячах інших людей. Коли вам здається, що перед лицем абсурдних страждань людина не може зберегти надію, в ці регіони прямують сотні безкорисливих добровольців. Студенти, лікарі, інженери, рятувальники і будівельники віддають всі свої таланти і сили, щоб допомогти тим, хто вижив.

Надія живе навіть у найскрутніші часи. Вона доводить нам існування Бога. Мої страждання тьмяніють в порівнянні з тим, що довелося пережити людям, з якими я зустрічався. Але і я пережив втрату близької людини. Попри всі молитви нашої сім’ї, приходу і громади, мій двоюрідний брат Рой помер від раку у віці двадцяти семи років. Втрата такої близької людини дуже болісна і незрозуміла. Ось чому надія така важлива для мене. Вона простягається далеко за межі земного існування. Абсолютна надія живе на небесах. Моя родина не оплакувала Роя. Ми віримо в те, що він зараз на небесах з Ісусом Христом, там, де немає більше страждань.

Бог знає, що людина здатна витримати навіть коли їй здається, що тїй несила це здолати. Я переконаний в тому, що наше земне життя – це лише невеликий фрагмент життя вічного. Добра людина, а чи погана, небеса чекають на нас. Я сподіваюся на те, що випробування, яким Господь піддав мене, наділили силою. Мене чекає краще – як не на землі, то вже напевне на небесах.

Коли мені здається, що на мої молитви немає відповіді, я звертаюся до людей. Якщо ваші страждання нестерпні, постарайтеся полегшити життя іншої людини і подарувати їй надію. Підніміть її над метушнею, щоб вона відчула, що не самотня у своєму стражданні. Пропонуйте співчуття, коли самі його потребуєте. Станьте другом, коли вам потрібні друзі. Даруйте надію, коли самі маєте в ній потребу.

Я доволі молодий і навіть не намагаюся вдавати, що знаю відповіді на всі питання. Та дедалі частіше я розумію, що в миті безнадії і безпорадності, коли на молитви немає відповіді, а страхи втілюються в життя, наш порятунок – у ставленні до людей. Для мене ж і всіх християн – стосунки з Богом і віра в Його любов і мудрість.

Безцінний дар

Моя віра в силу надії зміцнилася під час першої поїздки до Китаю у 2008 році. Я побачив Велику китайську стіну і був вражений величчю цього неймовірного дива світу. Та найдивніше чекало на мене попереду. Я побачив радісний блиск в очах маленької китайської дівчинки. Разом з іншими дітьми вона продемонструвала нам мистецтво, гідне Олімпійських ігор. Вона буквально світилася надією, і я не міг відвести від неї погляду. В оточенні інших дітей вона танцювала, одночасно утримуючи на лобі жердину з тарілкою, що оберталася. Ця дівчинка була дуже зосереджена, та водночас вона випромінювала таке щастя, що мені аж сльози навернулися на очі.

Ця дівчинка та інші діти (всього понад чотири тисячі) осиротіли під час потужного землетрусу, що стався в регіоні за кілька місяців до того. Мій помічник, наш координатор і я привезли в дитячий будинок подарунки, а потім я попросив дозволу поговорити з дітьми, щоб підняти їхній дух.

Ми приїхали до притулку, і я був вражений жахливими руйнуваннями і стражданнями, що їх завдав землетрус. Побачивши наслідки такої катастрофи, важко дібрати правильні слова. Земля розверзлася і поглинула все, що вони любили і знали. Я ніколи не відчував нічого подібного. Що я міг сказати? Ми привезли з собою теплий одяг, та чи могли ми дати їм надію?

У притулку діти відразу оточили мене. Одне по одному вони обіймали мене. Я не розмовляв їхньою мовою, але це було неважливо. За нас промовляли наші обличчя. Попри страждання, діти світилися щастям. Я більше не думав про те, що сказати, щоб допомогти їм. Їх не потрібно було надихати. Це вони, котрі втратили батьків, будинки, словом, все, що мали, надихнули мене своєю приголомшливою виставою. Вони випромінювали радість.

Я сказав, що захоплений їхньою сміливістю і силою духу, закликав дивитися в майбутнє, прагнути кращого і втілювати свої мрії.

Продовжуйте мріяти

Наберіться відваги прямувати до своєї мети і ніколи не сумнівайтеся у власній здатності справлятися з будь-якими проблемами. Я бачив, як люди долають скруту і в притулках Китаю, і в нетрях Мумбая, і в’язницях Румунії. Нещодавно я побував у соціальному центрі в Південній Кореї. Деякі його мешканці були людьми з особливими потребами, були там і матері-одиначки. Сила духу цих людей мене просто вразила. Я відвідував південноафриканську в’язницю з бетонними стінами та іржавими ґратами. Найбільш злісним злочинцям не дозволили бути присутніми на службі в тюремній каплиці. Але я чув, як вони співали псалми в камерах. Здавалося, на в’язницю зійшов Дух Святий і наповнив серця всіх його мешканців радістю. Так, ці люди перебували в ув’язненні, однак у глибині душі були на волі, оскільки в них жила віра і надія. Вони були вільніші за багатьох із тих, хто перебував за межами в’язниці. І у вашому серці теж повинна жити надія.

Печаль також слугує певній меті. Це цілком природна емоція, але ви не повинні дозволяти їй цілодобово домінувати у ваших думках. Можна контролювати свої реакції, звернувшись до позитивного мислення. Поводьтеся так, щоб власні вчинки вас надихали й окриляли.

Оскільки я – щиро віруюча людина, то звертаюся до віри в найсумніші миті. Правда, моя бухгалтерська підготовка дозволяє сповідувати прагматичний підхід. Якщо ви говорите, що у вас немає надії, це означає, що ймовірність чогось доброго у вашому житті прирівнюється, на ваш погляд, до нуля.