Розділ 9 Бодай на йоту довіряйте іншим

«Звичайно! – зрадів Філ. – Дякую, Ніку!».

Я вирішив приготувати яєчню. І як же я це зробив? Та дуже просто!

«Аароне, подай-но мені яйця, – сказав я. – І постав пательню на вогонь. Так-так, постав її на плиту. Розбий яйця у пательню, а я скажу тобі, коли вони будуть готові».

З часом Аарон навчився зі мною справлятися. Якщо йому здавалося, що я вимагаю забагато, він погрожував засунути мене до шафи, замкнути і залишити мене там. Тому мені довелося розвинути в собі тактовність, інакше мене замкнули б назавжди!

Уміння щиро піклуватися про інших

Всім нам знайомі люди, які «слухають, але не роблять». Можна бути чудовим слухачем, чуйною людиною, чарівним і тактовним співрозмовником, але якщо ви не допомагаєте іншим людям, то всі ваші навички втрачають сенс. Бути чуйним – це ще не все. Вчинки звучать гучніше за слова.

У професійній обстановці це означає, що ви повинні не тільки виконувати свою роботу і прагнути успіху, а й допомагати людям, підтримувати їх на шляху до успіху.

Тонке налаштування

Щоб опанувати ці навички, необхідно відсунути власні інтереси, тривоги і плани та зосередитися на інших людях. Мова йде не про те, щоб стати центром уваги і бути найкумеднішою людиною в групі. Зробіть так, щоб люди почувалися комфортно поруч із вами і були готові впустити вас у своє життя.

Глибина стосунків з різними людьми різна. З кимось ми зустрічаємося мельком (продавці в магазинах, офіціантки, листоноші, сусіди в купе поїзда). Когось бачимо регулярно (сусіди, колеги, покупці і клієнти). Та є люди, які відіграють важливу роль у нашому житті (друзі, наші половинки, родичі). Кожен рівень спілкування вимагає певних навичок, здатності гармонійно взаємодіяти з людьми.

Рука допомоги

Цю навичку спілкування часто недооцінюють і нехтують нею, але я її дуже ціную. Йдеться про готовність і смирення попросити про допомогу, коли ви її потребуєте. Ісус, син Божий, рідко ходив по нашій землі на самоті. Його постійно супроводжували учні. Не вважайте, що ви мусите самостійно пройти весь шлях. Прохання про допомогу – не ознака слабкості. Це ознака сили. У Біблії говориться: «Просіть – і буде вам дано, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам; бо кожен, хто просить – одержує, хто шукає – знаходить, а хто стукає – відчинять йому». Кілька років тому через напружений графік поїздок мені знову довелося звернутися до помічників, чого всіляко я намагався уникнути впродовж багатьох років. В юності я прагнув довести, що можу жити нормально, не звертаючись по допомогу до інших людей. Незалежність була для мене вкрай важлива. Заради власного спокою і впевненості в собі мені потрібно було знати, що в разі потреби зможу жити сам. Але в міру розвитку кар’єри я став отримувати запрошення з різних країн світу. І зрозумів, що занадто багато беру на себе. Повсякденні турботи, особливо в дорозі, забирали дуже багато часу і сил. От і довелося знову звернутися до помічників, хоча колись я сподіваюся мати дружину, дітей і знову стати незалежним.

Коли ви маєте помічника, то мусите володіти навичками спілкування. Навіть коли в цієї людини дуже висока заробітна платня, важливо, щоб вона ще й симпатизувала вам. Бо як можна вимагати від людини, щоб вона годувала вас, подорожувала з вами, голила, вдягала, а часом навіть носила вас. На щастя, у мене завжди були чудові стосунки з моїми помічниками, хоча часом їм було не з медом. До 2005 року у мене не було постійного помічника. Потім свої послуги мені запропонував Крейг Блекберн, його неабияк вразили мої виступи. Він хотів бути моїм помічником, водієм і організатором тритижневої поїздки узбережжям Квінсленда. Я трохи нервував через цю поїздку, мені належало бути з людиною, яку я дуже мало знав. Але я помолився, перевірив його рекомендації і вирішив, що йому можна довіритися. Крейг виявився чудовим помічником, а я зумів зберегти сили для виступів і виконання інших завдань.

У своєму невгамовному прагненні довести власну незалежність і побудувати кар’єру, пов’язану з постійними роз’їздами, я був занадто гордий, щоб просити про допомогу, хоча здоровий глузд диктував цю необхідність. Не припускайтеся тієї ж помилки. Усвідомте власні обмеження. Захищайте своє здоров’я, фізичне і психічне, роблячи лише те, що вам по силі. Щоб не перебрати міри. Але не забувайте: просити друзів або колег про допомогу можна тільки в тому разі, коли ви самі проявляєте до них інтерес і увагу. Ніхто не дасть вам більше, ніж сам отримає від вас. Серед моїх помічників були друзі, родичі й добровольці, але більшість із них отримували за цю важку працю заробітну платню, бо в мене дуже напружений графік. Під час поїздки по США у 2006 році мені довелося цілком покладатися на помічників. Моїм водієм і помічником зголосився стати Джордж, але він запропонував мені крихітну, брудну, смердючу автівку із дірою, що зяяла у підлозі! Неприємна несподіванка. Мені вже здавалося, щойно автівка рушить, і я провалюсь у цю діру. У ній я ніколи не почувався у безпеці, зате Джордж виявився вірним другом і чудовим помічником.

Сьогодні мені допомагає Браян. Він пройшов випробування під час мого європейського турне влітку 2008 року. Ми без спочину подорожували впродовж тижня, а потім зупинилися в румунському місті Тімішоара. Цей «маленький Відень» розташувався у Трансільванських Альпах. Я чув, що край має лиху славу, і мої підозри справдилися.

Я мало спав і був дуже змучений. Планувалося, що Тімішоара мала стати першою можливістю як слід відпочити під час напруженої поїздки. Оскільки я страждав на безсоння, Браян запропонував мені прийняти мелатонін, який би допоміг мені розслабитися.

Спочатку я відмовився. Оскільки я й так маю невелику вагу, часом у мене трапляються дивні реакції на ліки. Браян запевнив мене, що це цілком безпечно. Однак я перестрахувався і прийняв половину дози. Яке щастя, що я не проковтнув всю капсулу! Я миттєво поринув у глибокий сон і, здається, досі не прокинувся.

У деяких поїздках я дуже втомлююся і зриваюся серед ночі. Це свого роду лунатизм. Сівши в ліжку, починаю розмовляти, немов звертаюся до слухачів. Тієї ночі я розбудив Браяна гучного проповіддю. Я проповідував сербохорватською мовою!

Довелося Браянові будити мене, бо своїми лунатичними проповідями я розбудив би всю Румунію. І тоді ми зрозуміли, що обидва спітніли, ми мало не зварилися, бо серед ночі в готелі відімкнули кондиціонери. Певна річ, ми повідчиняли вікна, щоб трохи провітрити кімнати, а потім, стомлені, знову полягали.

Через годину ми знову прокинулися. Цього разу нас живцем поїдали гігантські трансільванські комарі. (Сподіваюся, то були лише комарі!). Уявляєте мій жах: я був смертельно втомлений, у мене все зуділо, а я не міг навіть почухатися! Ось де справжня мука! Браян порадив мені прийняти, душ, щоб угамувати свербіж. Потім він оббризкав мене спеціальним засобом від комарів. Я повернувся в ліжко, але за десять хвилин знову покликав Браяна. Моє тіло пекло вогнем! У мене виявилася алергія на засіб від комарів. Довелося Браянові знову волочити мене в душ. По дорозі він послизнувся, впав і розбив голову об унітаз, мало не убившись! Ми хотіли тільки виспатися, але на цьому наші муки не закінчилися. Кондиціонер не працював, в кімнаті було страшенно жарко.