Розділ 9 Бодай на йоту довіряйте іншим

Встановлюйте зв'язки

В дитинстві мама часто брала мене з собою до крамниць та інших громадських місць. Поки вона займалася своїми справами, я годинами спостерігав за перехожими зі свого інвалідного візка. Вивчав людей, намагався вгадати, хто вони і чим займаються. Звичайно, я не міг перевірити свої спостереження, але став великим фахівцем в області мови рухів тіла, виразів обличчя і розуміння людей загалом.

Переважно, то був підсвідомий процес. Та, згадуючи минуле, я розумію, що інстинктивно розвинув у собі дуже важливі навички. Оскільки в мене немає рук, щоб захиститися, і ніг, щоб утекти, я повинен швидко оцінювати, можна чи не можна довіряти людині. Навряд чи я свідомо побоювався нападів, просто я дуже вразливий і повинен бути пильним.

Я тонко відчуваю настрої, емоції і почуття тих, хто перебуває поруч. Це може здатися дивним, але мої «антени» налаштовані так, що коли людина кладе руку на мій інвалідний візок, виникає майже фізичний зв’язок, ніби насправді ми потисли одне одному руки. Коли мого візка торкаються друзі або родичі, я відчуваю їхні доброту і ніжність.

Відсутність рук і ніг вплинула і на манеру виступу. Я не думаю про те, куди подіти руки, чим переймається більшість ораторів. Я спілкуюся з допомогою міміки обличчя, переважно покладаючись на власні очі. Я не можу жестикулювати, підкреслюючи свої думки чи емоції, а лише змінювати вираз обличчя і очей, таким чином, привертаючи і утримуючи увагу слухачів. Сестра весь час жартує з мене: «Ніку, тобі подобається зоровий контакт. Коли ти з кимось розмовляєш, завжди пильно дивишся просто в очі. Тільки так це можна назвати».

Мішель добре мене знає. Я й справді дивлюся просто в очі, тому що очі – це дзеркало душі. Мені подобається зоровий контакт. Я захоплююся красою людей і знаходжу цю красу в очах. Всі ми можемо знайти одне в одному щось погане або недосконале. Але я вважаю за краще шукати дрібки золота.

«Зоровий контакт робить розмову живою і щирою, – впевнена моя молодша сестра. – Я розумію це, коли розмовляю з друзями. Дивишся прямо-таки в душу людини і відразу ж привертаєш її увагу. І тоді вона запам’ятовує все, що ти їй кажеш».

Я навчився швидко встановлювати контакт з людьми. Дивлюся їм в очі, ставлю питання або роблю якісь зауваження, щоб намацати сферу спільних інтересів. Зараз біль у спині не дозволяє мені обнімати людей, та раніше я завжди казав людям: «Та ж обніміть мене!».

Дозволяючи людям підходити і встановлювати близький контакт, я полегшую їм спілкування зі мною. Спілкування, пошук спільних інтересів, підтримка – все це основа навичок побудови стосунків, що їх потребує кожна людина. Саме вони визначають те, наскільки добре ми взаємодіємо з людьми.

Основні навички

Про навички спілкування часто говорять, але мало хто розуміє, що це таке. Кожен з нас вважає, що володіє ними, так само, як багато хто вважає себе чудовими водіями. Брат жартує, що я найгірший водій на світі, хоча у мене ніколи не було водійських прав. Він вважає, що навички спілкування – це невпинна робота. І ви теж повинні долучатися до цієї роботи. Не можна недооцінювати навички, життєво необхідні для успіху і щастя. Ви можете жити без обмежень, але вам не вдасться жити без довірчих стосунків. Ось чому ви повинні стежити, оцінювати, розвивати і відточувати навички спілкування з людьми. Психологи кажуть, що наша здатність будувати довірчі й взаємокорисні стосунки залежить від ряду основних навичок.

· Уміння розуміти емоції та настрої.

· Уміння уважно слухати те, що кажуть вам люди, і розуміти, як вони це кажуть.

· Уміння оцінювати, розуміти і правильно реагувати на невербальні сигнали інших людей.

· Уміння орієнтуватися в соціальному просторі.

· Уміння швидко знаходити спільну мову з людьми.

· Уміння зацікавити будь-якого співрозмовника.

· Уміння тримати себе в руках і наявність почуття такту.

· Уміння щиро піклуватися про інших.

А тепер докладніше обговорімо ці навички.