Розділ «Кістяна церква»

й тільки! Ніяких інших.

Зрозумів? Ці мамонти повз нас летіли у прірву,

але не лишилось від них і сліду — наче й не було:

і тільки церква кістяна стояла, де вона й була,

з рудою плямою на ній. То був Ревойс. Ти зрозумів?

Страшні минулого примари і не відпустять —

хоч благай їх, хоч ні. А Меннінг, вилізши з печери,

тремтячим голосом сказав: «Ми вже багаті», наче в нього

до того грошей не було. «Чекай, а як же щодо того,

що бачив ти? — я запитав. — Невже ти й інших поведеш

у ці забуті Богом нетрі, у цей прадавній храм поганський,

де Папа Римський — навіть він — зі страху всцявся б!»

Але Меннінг лиш головою похитав, як не в собі. Долоні вгору

підняв — на них ні граму пилу, хоч іще мить тому від нього

ми ледь не вчаділи. І кіпоть нас вкрила з голови до ніг,

неначе сірий смертний саван. А він своє: то нам здалося —

свідомість хвора розігралась від лихоманки й вод

застійних. Знов каже: ми тепер багаті, сміється дико, о,

той сміх йому падіння напророчив.

Я бачив: сучий син здурів, і смерть когось