Розділ «Герман Вук досі живий»

26 липня 2009 року жінка на ім’я Даян Шулер виїхала з Гантер Лейк Кемпґраунда у Парксвіллі, Нью-Йорк, за кермом свого «Форда Віндстара» 2003 року. З нею їхало п’ятеро пасажирів: її п’ятирічний син, дворічна дочка і троє племінниць. Здавалося, що з нею все гаразд — остання людина, що бачила її в Кемпґраунді присягається, що жінка була в ясній свідомості та й алкоголю від неї чути не було, — і все так само було гаразд, коли вона за годину годувала дітей у «Маку». Однак незадовго після цього бачили, як вона блювала край дороги. Вона зателефонувала братові й сказала, що почувається не дуже добре. Потім повернулася на Таконік-Стейт-Парквей і проїхала дві милі по зустрічній смузі, ігноруючи клаксони, сигнали та мигання фар усіх, кому доводилося маневрувати, аби не зіткнутися з нею. Зрештою, вона врізалася в позашляховик, убивши себе, усіх пасажирів свого авто (тільки її син вижив) та трьох чоловіків у позашляховику.

Згідно з даними токсикологів, на момент аварії рівень алкоголю в крові Шулер сягав десяти стандартних доз, а також було виявлено чималу кількість марихуани. Її чоловік стверджував, що його дружина непитуща, але ж дані токсикологів не брешуть. Як і Кенді Раєр з попередньої історії, Даян Шулер набралася по максимуму. Невже Деніел Шулер і справді не знав — і це через п’ять років шлюбу! — що його дружина любила таємно хильнути? Насправді, це можливо. Алкоголіки можуть бути неймовірно хитрими і довго приховувати свою залежність. Вони чинять так зі скрути та безвиході.

Що саме трапилося в тій машині? Як жінка так швидко напилася і коли встигла обкуритися? Про що вона думала, коли не зважала на інших водіїв, які попереджали, що вона їде по зустрічній смузі? Це був просто нещасний випадок, спричинений випивкою та наркотиками, самогубство чи химерне поєднання і того, й іншого? Тільки література може спробувати відповісти на ці запитання. Тільки через літературу ми можемо збагнути незбагненне і, можливо, дійти якогось висновку. Ця історія — моя спроба осягнути невідоме.

До речі, Герман Вук[144] і досі живий. Він прочитав той варіант цього оповідання, що з’явився в «Атлантік», і написав мені приємного листа. Навіть запросив приїхати до нього в гості. Оскільки я його давній шанувальник, ця пропозиція схвилювала мене. Йому вже перевалило за сто, а мені зараз шістдесят вісім. Якщо я проживу досить довго, то прийму його пропозицію.

«Прес Геральд», Портленд (Мейн), 19 вересня 2010 р.:

ДЕВ’ЯТЕРО ЗАГИНУЛИ В АВТОКАСТРОФІ НА I-95 [145]

Спонтанна жалобна процесія на місці подій.

Автор: Рей Дуган

Менше ніж через 6 годин після автокатастрофи, яка забрала життя двох дорослих та сімох дітей (усім їм було менше десяти років), у Феєрфілді почалася жалобна процесія. Букети польових квітів у бляшаних банках чи кавових термокухликах оточують випалену землю; в зоні для пікніків, що розташована впритул до зони відпочинку на 109-й милі, встановлено лінію з дев’яти хрестів. Там, де знайшли тіла двох найменших дітей, невідомі встановили знак — на шматку простирадла вони написали аерозольною фарбою: «ТУТ ЗБИРАЮТЬСЯ ЯНГОЛИ».

І. Бренда виграє в лотерею «Обери 3» $ 2700 і опирається першому пориву

Щоб відсвяткувати подію, Бренда не йде купувати «Орандж Драйвер»: натомість вона сплачує свої борги по кредитній картці, яка вже цілу вічність була заблокована через перевищення кредитного ліміту. Опісля вона телефонує до «Гертц»[146] і запитує дещо. Потім телефонує своїй подрузі Джесмін, яка живе в Північному Бревіку, і розповідає їй про «Обери 3»[147]. Джесмін скрикує та каже:

— Дівчинко, ти багата!

Якби ж то. Бренда пояснює, що виплатила борги по кредитці та може тепер орендувати «Шеві Експрес»[148], якщо захоче. Це фургон, у якому поміщаються дев’ятеро, — так їй пояснила дівчина з «Гертц».

— Ми могли б узяти дітей і поїхати в Марс Гілл. Побачимося з предками. Хай побавляться з онуками. Видавимо з них ще бабосиків. Що скажеш?

Джесмін вагається. У славетній халупі в Марс Гілл, яку її батьки називають домівкою, немає для них кімнати, а навіть якби й була, то вона все одно не залишилася б із ними під одним дахом. Вона ненавиділа своїх батьків. І мала на те вагому причину. Бренда знала, що Джес зґвалтував власний батько, десь через тиждень після того, як тій виповнилось п’ятнадцять. Мати знала, що відбувається, але нічого не робила. Коли Джесмін, уся в сльозах, прибігла до неї, матуся лиш сказала:

— Тобі нема чого хвилюватися, йому вже відрізали яйця.

Джесмін вийшла заміж за Мітча Робішо, аби втекти від них, і тепер — троє чоловіків, четверо дітей і вісім років по тому — вона сама по собі. Живе на допомогу з безробіття, хоч і працює шістнадцять годин на тиждень у «Рол Ераунд»: видає скейти та дає решту тим, хто хоче пограти у відеоавтомати, що приймають лише спеціальні жетони. Їй дозволяють приводити меншеньких. Делайт[149] спить в офісі, а Труз[150], якому тільки три, вештається залом із гральними автоматами, підтягуючи підгузки. Він не влазить в особливо великі халепи, хоч минулого року в нього були воші, тому двом жінкам довелося підстригти його під нуль. Як же він волав.

— Після того як я сплатила кредитну заборгованість, залишилося десь шістсот баксів, — каже Бренда. — Ну добре, чотириста баксів, якщо враховувати ренту, але я не враховую — оплачу її кредиткою. Ми могли б зупинитися в «Ред Руф», подивилися б «Хоум Бокс»[151]. Це безкоштовно. Ми можемо взяти в ресторані їжу з собою, а діти поплавали б у басейні. Як тобі таке?

Позад неї лунають крики. Бренда підвищує голос і кричить: