вирвалась вона і луснула між ними обома,
їх заливаючи хмільним бордо — на ньому всі
ми живемо. (Всі ми — пияки, як січеш, про що я.)
Так от, як жабоїд вмирав, тоді нам Меннінг розказав,
що п’явки влізли хлопцю в мозок.
Не відаю про те нічого. Та пам’ятаю:
мертві очі ніяк закритись не могли, вони все
обертались, надимались, вже як Жав’є холодним був.
Щось там всередині було — голодне, о так, було!
І все це під шалений лемент: кричали мавпи на папуг,
папуги вторили їм криком, і разом біснуватим хором
вони гукали до небес, закритих грьобаним зелом.
Це віскі чи гівно у склянці?
Не знаю, чи тобі казав: одна з тих кровопивць залізла
французу прямо у кальсони. Ти знаєш, що вона там гризла?
Сам Дорренс став мерцем наступним. Його провалля
проковтнуло. Летів недовго, і ми чули той тріск, що душу
холодить. Шию зламав — ось і фінал. Йому було двадцять
шість років, і наречена десь чекала — та годі з тим, закрита справа.
А життя — то п’явка в горлі, то провалля, й мимоволі
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ярмарок нічних жахіть » автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кістяна церква“ на сторінці 4. Приємного читання.