Розділ «XXVII. Заплутана справа»

— Ні... у мене є інший наречений. З нашого села, з Карвиці.

— А хіба це гарно, маючи нареченого, цілу ніч прогулюватися з іншим?

Обличчя її почервоніло. Дівчина опустила очі. Сказала повільно й тихо:

— Він тільки цілував мене, та й годі...

— Угу. І це точно було тієї ночі?

— Точно, пане прокуроре.

Зоставшись знову сам, прокурор полегшено зітхнув. Усе тут було просто, дівчата обидві брехали, а Фльорчак, напевно, все-таки казав правду. А втім, хто знає, чи Залєський не домовився з одною з цих дівчат, не припускаючи, що друга переплутає йому всі плани... Звісно, треба все це перевірити, але то вже тільки формальність.

Увійшла секретарка з паперами на підпис.

— Це, пане прокуроре, цю дівчину Залєський врятував від смерті і каліцтва. Тоді, з трактором, коли навмисно заїхав у канаву, щоб дати їй дорогу...

— Он як. Тепер я розумію. Вдячність... — Прокурор похитав головою: дівчина викликала у нього повагу.

По обіді, знову допитуючи Залєського, він поміркував трохи і надумав не казати про сьогоднішні свідчення дівчат — ще шукатиме в цьому зачіпку для свого захисту.

Йому хотілося розлущити міцний горішок, захопити підозрюваного якось зненацька. Залєський спочатку повторював свої спростування, а тоді піднесеним голосом заявив:

— Пане прокуроре, прошу занести в протокол, що я відмовляюся давати дальші зізнання. Повторюю: я не винен, це наклеп, зведений на мене заради помсти, і більше я не хочу говорити про це.

— І не дасте ніяких відомостей про те, де ви провели ту ніч?

— Ні.

— Отже, до суду ми вже не побачимось?

— Це не від мене залежить. Але в усякому разі я не відступлю від свого.

Прокурор подзвонив.

— Одведіть, будь ласка, підозрюваного,— кинув гостро, із втомою і злістю в голосі.

Едек повертався до камери сердитий на себе. Зустрівся з Красавчиком — що ж, тут нічого не вдієш. Зайшли разом до тієї забігайлівки — теж невелика біда. Але що потягло його за язик патякати, де працює, у кого мешкає, що робить? Цього він не міг собі простити. Тоді Красавчикові нічого було б йому закинути. А так обплутав його своїми свідченнями, що й не вирвешся.