TextBook — Я не про вміст чашки. Я про все це. Про те, що ти вдерлася до мене, вимагаєш встати та одягнутися, і все інше.
— Я «вдерлася до тебе», як ти це назвав, тому що телеграми не призвели до жодного ефекту. А встати та одягатися я тобі сказала тому, що хочу, щоб ти встав і одягнувся. Я приїхала, щоб забрати тебе з собою. Я оцінила твоє нахабство, коли ти написав, що приїдеш наступного року, абощо. Ти поїдеш негайно! Я маю для тебе роботу.
— Але я не хочу роботу.
— Що ти хочеш, хлопчику мій, і що ти отримаєш — дві зовсім різні речі. На тебе в Брінклі Корт чекає чоловіча робота. Через двадцять хвилин будь готовий до останнього ґудзика.
— Але через двадцять хвилин я не зможу бути готовий ні до якого ґудзика! Я почуваюся жахливо.
Вона замислилася над цим.
— Так, — сказала вона. — Напевно, не дати тобі день або два на відпочинок буде негуманно. Гаразд, тоді чекаю на тебе не пізніше як тридцятого.
— Але на біса це все? Що значить «робота»? Навіщо робота? Яка робота?
— Якщо ти хоч на хвилинку замовкнеш, я розповім тобі. Це досить проста, приємна робота. Тобі сподобається. Ти коли-небудь чув про середню школу Маркет Снодсбері?
— Ніколи.
— Це середня школа в Маркет Снодсбері.
Дещо холодним тоном я сказав їй, що це я і сам розумію.
— А звідки мені було знати, що чоловік із таким розумом, як у тебе, втелепає це так швидко? — виправдалася вона. — Ну, то продовжимо. Середня школа Маркет Снодсбері — це, як ти правильно здогадався, середня школа в Маркет Снодсбері. Я одна з її опікунів.
— Ти мала на увазі «гувернантка»?
— Я не мала на увазі «гувернантка». Слухай мене, йолопе. У вас в Ітоні була рада опікунів? Добре. У середній школі Маркет Снодсбері вона теж є, і я член цієї ради. І організацію літнього вручення нагород доручили мені. Це вручення відбудеться останнього дня цього місяця — тридцять першого. Тобі все зрозуміло?
Я зробив ще один ковток життєдайного та кивнув. Такі прості факти я був здатний розуміти навіть після дня народження Понґо Твістелтона.
— Так, я чую тебе. Я безсумнівно розумію те, що ти кажеш. Маркет… Снодсбері… Середня школа… Рада опікунів… Вручення нагород… Зрозуміло. Але яке це має відношення мене?
— Ти вручатимеш нагороди.
Я витріщив очі. Мені здавалося, що в її словах немає сенсу. Вони здавалися мені безцільним висловом тітки, яка надто довго сиділа на сонці без капелюха.
— Я?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маєток Брінклі» автора Пелем Ґренвіл Вудгаус на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „- 4 -“ на сторінці 2. Приємного читання.