— Дружина й дочка-підліток, — сказав Харрі, — вони що, не були тут і не бачили його?
— Ні. Ми поінформували норвезьке посольство, і нам обіцяли сповістити родину. А доти в нас розпорядження нікого сюди не пускати.
— Це розпорядження від співробітника посольства?
— Так, від радника посольства. Не пам’ятаю, як її їм’я…
— Тоньє Віг?
— Точно. Вона просто в обличчі змінилася, коли ми перевернули вбитого, щоб установити його особу.
Харрі уважно подивився на мертвого посла. Чи був він привабливим чоловіком? Таким, котрий, незважаючи на потворний костюм і складки жиру на животі, міг підкорити серце молодої жінки — радника посольства? Засмагла шкіра набула землистого відтінку, і синій кінчик язика стирчав назовні, немов намагався протиснутися між губами.
Харрі сів на стілець і поглянув навколо. Зовнішність після смерті змінюється швидко, і він досить надивився трупів, щоб засвоїти, що довго розглядати їх сенсу нема. Всі секрети, що приховані в людській душі, Атле Мольнес забрав із собою назавжди, а тут лишилася тільки його порожня оболонка.
Харрі підсунув стілець до ліжка. Обидва молодих поліцейських, присутніх при огляді, нахилилися до нього ближче.
— Що ти бачиш? — запитала Крамлі.
— Я бачу норвезького гуляку, що випадково виявився ще й послом, так що свої коментарі я залишу при собі з поваги до короля й вітчизни.
Ліз здивовано підняла на нього очі.
— Незважаючи на гарні кондиціонери, тхнути від нього не перестало, — сказав він. — Але це вже моя проблема. Що ж стосується цього хлопця… — Харрі обмацав щелепи мертвого посла. — Рігор мортіс. Він задубів, але трупна закляклість минає, через два дні це нормально. Язик синій, однак ніж у спині не доводить, що його душили. Треба перевірити.
— Уже перевірили, — відповіла Крамлі. — Посол пив червоне вино.
Харрі щось промурмотів у відповідь.
— Наш лікар каже, смерть настала між шістнадцятою й двадцять другою годинами, — продовжувала вона. — Посол залишив свій кабінет о пів на дев’яту ранку, а дівчина знайшла його близько одинадцятої вечора, що трохи звужує часовий проміжок.
— Між шістнадцятою й двадцять другою годинами? Так це ж цілих шість годин.
— Добре рахуєте, інспекторе. — Крамлі схрестила руки на грудях.
— Між іншим, — глянув на неї Харрі, — в Осло ми зазвичай встановлюємо час смерті в межах двадцяти хвилин, якщо труп знайдений через кілька годин після вбивства.
— Це тому, що ви там живете на Північному полюсі. А отут, коли на вулиці тридцять п’ять градусів, температура трупа не знижується так різко. Час смерті встановлюється за рігор мортіс, а це дуже приблизно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таргани » автора Несбьо Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6“ на сторінці 3. Приємного читання.