TextBook Водій весело закивав головою.
На зубах у Харрі зарипіло. Що він там таке читав про свинець, який ми вдихаємо: він рано чи пізно осідає в мозку? І від цього ми стаємо склеротиками. Чи психами?
Раптом, немов за велінням чарівної палички, машини рушили з місця, між ними, наче люті комахи, знову стали снувати мотоцикли й мопеди, запекло кидаючись напереріз у повній зневазі до смерті. Харрі нарахував чотири цілком аварійні ситуації.
— Навіть дивно, що нікого не зачепили, — сказав Харрі, щоб сказати хоч що-небудь.
Водій глянув у дзеркальце й усміхнувся.
— Зачепили. І не раз.
Коли вони нарешті зупинилися біля Управління поліції на Сюрасак-роуд, Харрі вже вирішив, що місто йому не до вподоби. Треба буде зробити справу, намагаючись поменше дихати, і першим же літаком, який буде, повернутися додому в Осло.
— Ласкаво просимо в Бангкок, Халлі.
Голова Управління був низенький, чорнявий і, ймовірно, вирішив продемонструвати, що й тут, у Таїланді, уміють вітати один одного по-західному. Він потиснув руку Харрі й енергійно потрусив її, щиро усміхаючись.
— Шкода, що ми не змогли зустріти вас в аеропорту, але вуличний рух у Бангкоку… — І він показав рукою на вікно позаду. — На мапі це зовсім поруч, але…
— Я розумію, що ви маєте на увазі, сер, — відповів Харрі. — У посольстві мені сказали те саме.
Вони стояли один проти одного, не говорячи ні слова. Голова поліції весь час усміхався. У двері постукали.
— Увійдіть!
У дверний проріз просунулася гладко виголена голова.
— Проходьте, Крамлі. Прибув норвезький детектив.
Слідом за головою з’явилося тіло, і Харрі двічі зморгнув, щоб упевнитися, що очі його не обманюють. У Крамлі були широкі плечі, а ріст майже як у Харрі, на вилицях перекочувалися жовна, яскраво-сині очі зоріли над прямим тонкогубим ротом. Картину довершували блакитна поліцейська сорочка, здоровенні кросівки «Найк» і спідниця.
— Ліз Крамлі, старший інспектор відділу вбивств, — сказав голова поліції.
— Кажуть, ти просто блискуче розкриваєш убивства, Харрі, — вимовила вона із сильним американським акцентом і встала перед ним.
— Он як! Не знаю, чи справді я…
— Не знаєш? Але ж трапилося щось важливе, коли вже тебе послали через пів земної кулі, еге ж?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таргани » автора Несбьо Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5“ на сторінці 2. Приємного читання.