Розділ 45

— У жовтий костюм? Жовтий, як курча?

Охоронець наморщив лоб:

— Як курча? А що, бувають такі костюми?

— Зрідка зустрічаються, — знизав плечима Харрі.

Він стояв у коридорі, де вони з Льокеном уже бували, і дивився на маленьку круглу дірку в стіні. Ніби хтось намагався повісити тут картину, але так і не зумів. А може, тут було щось інше.

Він піднявся в кабінет, переглянув папери, ввімкнув комп’ютер, просто так. Вискочив запит пароля. Харрі спробував набрати «МАН Ю». Incorrect Невірно.

Чемна мова, ця англійська.

«OLD TRAFFORD». Знову невірно.

Остання спроба — і йому автоматично відмовлять у доступі. Харрі обвів поглядом кімнату, немов шукаючи підказки. Який пароль він би сам використав? Ну звісно. Найпоширеніший пароль у Норвегії. І він акуратно набрав слово «PASSWORD»[37], а потім нажав Enter.

Комп’ютер завантажувався. Потім монітор згас, і на ньому з’явилося чорно-біле й уже не надто чемне повідомлення про те, що доступ йому заборонений.

— Трясця!

Харрі спробував запустити знову комп’ютер, але екран монітора залишався порожнім.

Тоді Харрі порився в паперах і знайшов недавно складений список акціонерів «Пхуріделла». Три відсотки акцій належать новому акціонерові «Еллем Лімітед». Еллем. У голові в Харрі майнула божевільна думка, але він негайно ж відкинув її.

На самому дні шухляди він відшукав керівництво до телефонного автовідповідача. Глянувши на годинник, він важко зітхнув. Настав час починати читати. Через півгодини він уже був готовий прослухати плівку. Голос Кліпри говорив в основному тайською, але Харрі кілька разів упізнав слово «Пхуріделл». Через три години всі плівки були прослухані. Розмови з послом у день убивства не було ніде. У день убивства бесід по телефону взагалі не було. Харрі засунув одну із плівок у кишеню, вимкнув автовідповідач і, виходячи з кабінету, не втримався й штовхнув комп’ютер.