Розділ 45

Харрі підрулив до воріт будинку Кліпри й посигналив. Йому все більше подобалася його машина, «тойота-джип». Вийшов охоронець, і Харрі опустив скло:

— Я з поліції, я вам уже дзвонив.

Охоронець пильно оглянув його — служба зобов’язує! — і відчинив ворота.

— А вхідні двері не відчините? — запитав Харрі.

Охоронець підхопився на підніжку, і Харрі відчув на собі

його погляд. Машину він поставив у гаражі. Охоронець брязкав ключами.

— Головний вхід з іншого боку, — сказав він, і Харрі ледь не прохопився, що сам знає. Вставивши ключ у замок, охоронець раптом повернувся до Харрі й запитав: — Я не бачив вас раніше, селі

Харрі усміхнувся. Як він довідався? Запах лосьону після гоління? Або мила? Кажуть же, що запах запам’ятовується краще від інших почуттєвих вражень.

— Навряд чи.

Охоронець усміхнувся у відповідь:

— Даруйте, сел. Напевно, переплутав. Я погано відрізняю фарангів.

Харрі закотив очі, але раптом йому стало зрозуміло:

— Чекайте, а ви не пам’ятаєте синю посольську машину, що приїжджала сюди якраз перед від’їздом Кліпри?

— Машину я пам’ятаю добре. У ній теж був фаранг, — кивнув охоронець.

— Як він виглядав?

— Я ж кажу… — засміявся охоронець.

— У що він був одягнений?

Той похитав головою.

— У костюм?

— Думаю, що так.