— Отже, ти думаєш, він діє самостійно?
— Він не належить до жодного клану. їхні члени пов’язані між собою лояльністю й традиціями. Значить, Кліпра міг найняти тільки таких, як він, одинаків, але на таких не можна повністю покластися. Рано чи пізно вони виявлять, для чого він викрав дівчину, і спробують використати це проти нього самого. Убивство Джима Лава підтверджує, що Кліпра захоче знищити всі сліди, що ведуть до нього.
— Припустімо, він діє самостійно. А як тоді з місцем, де він ховає дівчину?
— Купа варіантів, — сказала Ліз. — Його компаніям належить безліч нерухомості, і якась частина будинків напевно стоїть порожньою.
Льокен закашлявся, перевів подих і зглитнув.
— Я давно підозрював, що в Кліпри є любовне гніздечко. Часом він саджав до себе в машину одного-двох хлопчиків і зникав із ними до наступного ранку. Але мені так і не вдалося вистежити, куди саме він їздив; у всякому разі, не в зареєстровані на нього об’єкти нерухомості. Проте зовсім ясно, що це має бути затишне містечко неподалік від Бангкока.
— Ми можемо ідентифікувати кого-небудь із його хлопчиків і допитати? — поцікавився Харрі.
Льокен знизав плечима, глянувши на Ліз.
— Бангкок — місто велике, — відповів він. — І, як правило, всі ці хлопчики розчиняються в ньому без сліду, тільки-но ми починаємо шукати їх. Крім того, нам доведеться залучити до цієї справи багато інших людей.
Навіть і думати нічого, — вимовив Харрі. — Не можна допустити, щоб наші дії стали відомі Кліпрі.
Харрі постукав ручкою по краєчку стола. Його дратувало, що в голові в нього як і раніше крутиться мотив «І Just Called Те Say I Love You».
— Гаразд. Ми виходимо з того, що Кліпра діяв самостійно, викравши дівчину, і що він перебуває в затишному місці неподалік від Бангкока.
— Що будемо робити? — запитав Льокен.
— Прогуляюся в Паттайю, — заявив Харрі.
Руал Борк стояв біля входу, коли Харрі зупинив свою «тойоту» прямо перед його будинком. Пилюка знову вляглася на дорогу, поки Харрі боровся з ременем безпеки й ключем запалювання. І як звичайно, виявився не готовий до розпеченого повітря, що линуло в обличчя, тільки-но він відкрив двері машини, так що дух перехопило. Повітря трохи пахло сіллю, оскільки прямо за пологими пагорбами було море.
— Я почув, як ви під’їхали, — сказав Борк. — Нічого собі тачка.
— Я взяв напрокат найбільшу, — відповів Харрі. — Бо помітив, що це дає перевагу при проїзді. Занадто довгі пробки, а всякі психи їдуть по лівому боці.
Борк зареготав.
— Ви знайшли нове шосе, про яке я розповідав?
— Так. Тільки воно ще не готове й у деяких місцях перегороджене купами піску. Але всі їхали прямо через них, і я теж проїхав.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таргани » автора Несбьо Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 43“ на сторінці 2. Приємного читання.