Розділ 37

Харрі здригнувся.

— Думаєте, інспекторе, ви єдиний, хто зрозумів, що це ніж Кліпри? — запитав його Льокен, намагаючись розпалити трубку.

— Що вам відомо про ніж? — поставив запитання Харрі.

— Я супроводжував Тоньє Віг у мотель, для впізнання тіла посла. Там я зробив кілька знімків.

— Коли навколо стояла юрба поліцейських?

— Це була зовсім крихітна камера. Вона міститься в наручному годиннику, — усміхнувся Льокен. — Таку не купиш у звичайному магазині.

— І ви зіставили мозаїку на ножі з мозаїкою в будинку Кліпри?

— Я спілкувався з одним із тих, хто продавав Кліпрі храм, понгіу із центра Махаси в Рангуні. Ніж додавався до храму разом із іншим начинням, що теж одержав Кліпра. За словами ченця, таких ножів було два. Має бути другий ніж, повністю ідентичний першому.

— Чекайте, — сказав Харрі, — так після розмови з тим ченцем ви вже знали, що цей ніж має відношення до бірманського храму?

Льокен лише знизав плечима.

— Хочу уточнити ще раз, — повторив Харрі. — Ви не мистецтвознавець. Нам довелося звернутися до професора, щоб визначити, що ніж належить народу шан чи як там його. Але ви підозрювали Кліпру ще до того, як довідалися про ніж?

Льокен обпалив пальці й роздратовано відкинув убік обгорілий сірник.

— У мене були підстави думати, що Кліпра може бути пов’язаний із цим убивством. Я сидів у квартирі прямо навпроти житла Кліпри в той день, коли був убитий посол.

— І що ж?

— Атле Мольнес приїхав туди приблизно о сьомій годині. Десь о восьмій вони разом із Кліпрою виїхали звідти в машині посла.

— Ви точно впевнені, що це були вони? Я бачив цю машину, і в ній, як і в більшості посольських машин, тоноване скло.

— Я спостерігав за Кліпрою у фотооб’єктив, коли приїхала машина. Вона припаркувалась у гаражі, що відділений від будинку одними-єдиними дверима. Я побачив, як Кліпра встав і пішов до цих дверей. За деякий час я побачив і другого: це був посол. Потім машина виїхала, і Кліпри в будинку вже не було.

— Ви не могли знати, що це був посол, — заперечив Харрі.

— Чому ж?

— Тому що з того місця, звідки ви спостерігали за будинком, могло бути видно тільки спину посла, а інше приховувала мозаїка.