Розділ 37

— Футбольний матч?

— Найвідоміший у світі норвежець грає в улюбленому клубі Кліпри.

— Як це?

— Знаєш, під яким номером грає Уле Гуннар Сульшер?

— Ні, навіщо мені це?

— Фанати в цілому світі знають про це, і ти теж міг купити його футболку в будь-якому магазині спорттоварів від Кейптауна до Ванкувера. Іноді й дорослі купують собі футболки.

Льокен кивнув, не зводячи погляду з Харрі.

— Номер двадцять, — вимовив він.

— У точності як на знімку. Потім я зрозумів ще дещо. Ручка ножа, який застромили в спину Мольнесу, прикрашена складною скляною мозаїкою, і професор-мистецтвознавець розповів нам, що це дуже старовинний ніж із Північного Таїланду, можливо, народу шан. Сьогодні ввечері я знову переговорив із ним.

І він розповів, що цей народ володів великими територіями, у тому числі й частиною Бірми, де він будував храми. Особливість цих храмів полягає в тому, що їхні вікна й двері прикрашала така ж мозаїка, що й ніж. По дорозі сюди я зустрівся із професором і показав йому один із ваших знімків. Льокен! Він не сумнівається, що на ньому зображене вікно шанського храму.

Вони замовкли, чувся тільки голос оратора на трибуні. Різкий, металевий, посилений мікрофонами.

— Молодець, Холе. Що тепер?

— Тепер ви розповісте мені все, що діється за лаштунками, і я займуся подальшим розслідуванням.

Льокен розреготався:

— Жартуєте?

Але Харрі не жартував.

— Цікава пропозиція, Холе, але не думаю, що це можливо. Моє начальство…

— А я думаю, що слово «пропозиція» справді не підходить, Льокен. Вірніше сказати — «ультиматум».

Льокен зареготав ще голосніше:

— Рахунок на вашу користь, Холе, визнаю це. Але що змушує вас думати, ніби ви можете висувати тут ультиматуми?