Розділ 31

— Але…

— Не осоромитися, Харрі. Не осоромитися. Пам’ятай про те, що таєць ніколи не може помилитися.

— А якщо всі взнають, хто зробив помилку?

— Тоді все постараються зробити так, щоб це не виглядало помилкою.

Ліз увійшла в ліфт, і двері зачинилися, перш ніж Харрі встиг заперечити. А він нарешті згадав, що за пісню муркоче собі під ніс. «All Along The Watchtower». Як там починається? «There must be some way out of here, said the joker to the thief»[29]. Це вже точно.

На порозі квартири лежав лист, на конверті стояло ім’я Руни.

Він розстебнув сорочку. Піт, немов олія, вкривав його груди й живіт. Він спробував згадати самого себе в сімнадцять років. Чи був він закоханий? Напевно.

Він засунув лист у шухляду нічного столика, не розпечатуючи, оскільки мав намір повернути його відправникові. І влігся в ліжко під монотонний звук увімкненого кондиціонера й півмільйона машин за вікном.

Він подумав про Біргітту. Шведку, яку зустрів в Австралії: вона сказала, що любить його. Що казав йому Еуне? Що Харрі «боїться звикати до інших людей». Останнє, про що він подумав, — що всякі пологи закінчуються похміллям. І навпаки.