Розділ 30

— Але це не пояснює, звідки ти знаєш, коли зроблено цей запис, — додав Нхо.

Харрі мотнув головою, указуючи на плівку.

— До мене це дійшло, коли я прокинувся сьогодні вранці від шуму машин на Таксін-бридж під вікнами, — почав він. — І зрозумів, що машин у кадрі надто вже мало. Але ж тут величезний паркінг у шість поверхів й у будинку стільки різних компаній і фірм. Час між четвертою і п’ятою годинами дня, а за цілу годину повз проїжджають усього лише дві машини. — Харрі струсив попіл із сигарети. — А ще я подумав ось про це. — Він устав і вказав на чорні смуги на цементній підлозі. — Це сліди мокрих шин. Від двох автомобілів. Коли востаннє в Бангкоку був дощ?

— Два місяці тому, якщо не більше.

— Помиляєшся. Чотири дні тому, саме десятого січня, між десятою й пів на одинадцяту, пройшов манговий дощ. Мені це достеменно відомо, бо він вилився в основному на мене.

— Тьфу ти, правда! — вигукнув Нхо, наморщивши лоба. — Відеозапис іде безупинно. І якщо ця плівка не від третього січня, а від десятого, виходить, у час, що цікавить нас, касету просто вийняли з камери.

Харрі попросив охоронця принести касету, на якій стояла дата «десяте січня», і через півхвилини їм стало ясно, що запис був зупинений о 21.30. Після цього на плівці виникли п’ятисекундні перешкоди, а потім картинка знову відновилася.

— От на цьому місці й вилучили касету, — сказав Харрі. — Ми бачимо ті ж кадри, що на попередній плівці.

І він указав на дату.

— Перше січня, час 05.25.

Харрі попросив охоронця зупинити плівку, і вони із Нхо сиділи, дивлячись на картинку, поки Харрі не докурив свою сигарету.

Нхо підніс складені разом долоні до губ.

— Виходить, хтось сфабрикував цю касету, щоб справа виглядала так, начебто машини посла на паркінгу взагалі не було. Але навіщо?

Харрі не відповів. Він дивився на зазначений час: 05.25. Тридцять п’ять хвилин до того, як в Осло настав Новий рік. Де він був у цей час, що робив? Може, сидів у «Шрьодері»? Ні, там уже було зачинено. Напевно, спав. У всякому разі, феєрверку він не запам’ятав.

В охоронному агентстві підтвердили, що вночі десятого січня чергував Джим Лав, і без жодних заперечень дали його адресу й номер телефону. Нхо подзвонив, але вдома в Джима Лава ніхто не відповів.

— Відправ туди для перевірки патрульну машину, — сказала Ліз.

Вона була в доброму гуморі. Ще б пак, нарешті почалася реальна робота.

Сунтгорн зайшов у кабінет і простягнув їй течку.

— Джима Лава немає в нашій картотеці, — сказав він. — Але Майсан, агент із нарковідділу, впізнав його за описом. І якщо це той самий тип, то його багато разів бачили в «Міс ДаЄнс».

— Що це значить? — запитав Харрі.