Розділ третій Портал

— Круто, — Ліза прищурилася. — А я тільки яєчню.

Гриша викликав ліфт.

— Гришо, — сказала Ліза несподівано дитячим, дещо примхливим голосом. — Зроби дружині приємне — відкрий рамочку.

— А що ти мені обіцяла? — з готовністю відгукнувся Гриша.

— Це не лінь, — вона підняла туфлю й показала зламаний каблук. — У мене — от...

— Я ж казав: на операцію взувай тільки кросівки...

— Я звикла на підборах!

— А ти борися з поганими звичками...

Вони сперечалися впівголоса, і було ясно, що обоє просто розважаються. Нарешті Гриша вийняв з рюкзачка балон з фарбою і, продовжуючи бурчати, почав малювати графіті на бетонній стіні бункера:

— Рамочку туди... Рамочку сюди... так і пуп розв’яжеться...

— Як він це робить? — пошепки спитала я в Лізи.

— А як ти бачиш те, що бачиш?

Я знизала плечима.

— От і він так само, — кивнула Ліза. — Інстинкт.

У цю мить бетон розійшовся і в стіні відкрилася діра. Ліза по-дружньому простягла мені руку...

— Я туди не полізу, — я позадкувала.

— Залишишся тут?

Навколо була темрява, підземелля, іржаві комунікації, холод, вогкість, сморід...

Я замружилась — і пролізла в діру в бетонній стіні. Позаду залишився запах води й гнилі, мені в лице війнуло теплом, корицею і кавою, Лізиними терпкими парфумами...

Потім я налетіла на велосипед, що стояв у кутку й розплющила очі.