Хай би ніколи й не бачила...
— Вона перетворюється на Тінь. Лице ще більш-менш людське... але пливе, риси стираються. А на шиї...
— Нашийник?
— Ви знаєте? Таке бувало раніше?!
— Так, — нехотя сказав Інструктор. — Такий випадок був... Довелося викинути за портал.
— Людину?!
— Так вона ж стала Тінню!
— Що мені робити? — я проковтнула гірку слину.
— Чекай. Наші зараз підійдуть.
І перервав дзвінок.
Я повернулася до зупинки. Лера сиділа, дихала ротом, бліда, наче за секунду до непритомності. Міша нервувався дедалі сильніше:
— Що з нею? Ти знаєш?
— Чому ти мені подзвонив? — запитала я, дивлячись на безсило опущену голову Лери. — Чому не в «швидку», а мені?
Його очі гарячково блищали.
— Я знаю, що допомогти можеш тільки ти.
— Як ти це знаєш?
Він кліпнув:
— Не можу пояснити. Це інтуїція... сон, якщо хочеш. Ти пов’язана з чимось... з порятунком. Був кошмар, у якому я тонув і не міг вибратися, а ти мене врятувала. І тепер знову — це схоже на кошмар. Те, що зробила Лера.
— А що вона зробила?!
І Міша розповів. Точніше, переказав факти, а вже на їхній основі я відновила справжню картину того, що сталося.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темний світ. Рівновага» автора Дяченки Марина та Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ сімнадцятий Розплата“ на сторінці 7. Приємного читання.