— Мій друже, мій добродійнику, мій шановний товаришу!— бурмотів містер Вінкл, вчепившись за кисть його руки.— Не судіть мене суворо. Не судіть... як довідаєтесь, що, призведений до розпачу, я...
— Ну? — спитав містер Тапмен, підходячи до дверей.— Ви йдете чи хочете, щоб вас обох зачинили на ніч?
— Так, так; я вже готовий,— відповів містер Вінкл і, перемігши себе, вибіг з кімнати.
Поки містер Піквік у німому здивуванні дивився йому вслід, на сходах з’явився Сем Веллер і шепнув щось містерові Вінклу на вухо.
— О, ви цілком можете звіритись на мене,— голосно сказав цей джентльмен.
— Дякую дуже. Ви ж не забудете, сер?
— Звичайно, ні,— обіцяв містер Вінкл.
— Бажаю вам успіху, сер,— торкнувся свого капелюха Сем.— Я охоче поїхав би з вами, сер, але не можу кинути свого хазяїна.
— Честь вам і шана, що ви так ставитесь до нього,— сказав містер Вінкл, і з цими словами обидва вони зникли за закрутом сходів.
— Щось дивне,— міркував містер Піквік, повернувшись до себе і в задумі сідаючи до столу.— Що збирається зробити цей молодий чоловік?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Посмертні записки Піквікського клубу» автора Чарльз Діккенс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXXIII, де оповідається про різні незначні події у Флітській тюрмі і про таємничу поведінку містера Вінкла.“ на сторінці 4. Приємного читання.