Перегнувшись удвоє, спираючись на руку містера Веллера й зовсім не подібний до лебедя, містер Вінкл поволі пересувався по льоду, коли з протилежного боку ставка долинув до них голос містера Піквіка:
— Сем!
— Сер?
— А йдіть но сюди. Ви мені потрібні.
— Пустіть, сер, — сказав Сем. — Чуєте, мене кличе хазяїн? Пустіть бо, сер.
Рвучким рухом містер Веллер визволився з цупких обіймів бідолашного піквікця і штовхнув Вінкла вперед. З точністю, якої не набудеш ніякими вправами, безталанний джентльмен потрапив у центр шотландського кола саме тоді, як Боб Сойєр показував незрівняний зразок фігурного ковзання. Містер Вінкл наткнувся просто на нього, і обидва вони важко впали. Містер Піквік миттю підбіг до них. Боб уже підвівся, але містер Вінкл був занадто розумний, щоб із ковзанами на ногах робити такі штуки. Він сидів на льоду й марно докладав усіх зусиль, щоб усміхнутися.
— Ви забились? — стурбовано спитав містер Бенджемен Елен.
— Не дуже, — відповів містер Вінкл, потираючи собі спину.
— Дозвольте, я пущу вам кров, — люб’язно запропонував містер Бенджемен.
— Ні, дякую, — поквапився відмовитись містер Вінкл.
— А я думаю, це було б корисно для вас, — настоював Елен.
— Спасибі, обійдуся й так.
— Як ваша думка, містер Піквік? — спитав Боб Сойєр.
Містер Піквік був обурений і роздратований.
— Скиньте ковзани! — суворим тоном звернувся він до містера Вінкла.
— Навіщо? Я ж тільки но почав, — протестував містер Вінкл.
— Скиньте ковзани, кажу,— рішуче повторив містер Піквік.
Чинити далі опір не можна було. Містер Вінкл мовчки скорився й дозволив Семові зняти з себе ковзани.
— Підніміть його, — звелів містер Піквік, і Сем поставив містера Вінкла на ноги.
Містер Піквік відійшов трохи вбік і, поманувши до себе приятеля, спершу допитливо глянув на нього, а потім тихо, але ділком виразно сказав такі знаменні слова:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Посмертні записки Піквікського клубу» автора Чарльз Діккенс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXIII Як піквікці познайомилися з двома дуже милими молодими людьми одної з вільних професій і як розважались на льоду.“ на сторінці 4. Приємного читання.