— Гаразд, сер, — сказав Додсон, — що ж ви пропонуєте?
— О! — промовив містер Фог, вкладаючи руки в кишені штанів і відкидаючись на спинку крісла, — що саме пропонуєте ви, містер Піквік?
— Тихо, Фог! — спинив його Додсон, — нехай містер Піквік відповість мені, що має він сказати.
— Я прийшов сюди, джентльмени, — промовив містер Піквік, цілком спокійно поглядаючи на обох компаньйонів,— я прийшов сюди висловити здивовання, викликане в мене вашим листом, і спитати у вас про причини позову.
— Причини... — почав був Фог.
— Містер Фог, — перебив його Додсон, — я буду говорити.
— Вибачте, містер Додсон, — перепросив Фог.
— Щодо причин, сер, — сказав Додсон тоном проповідника,— то вам треба спитати про це ваше сумління й ваші почуття. Ми керуємося, сер, виключно заявою нашої клієнтки. Ця заява, сер, може бути правдива, а може бути й неправдива, сер. Вона може бути імовірна і неймовірна. Та незалежно від того, чи правдива та імовірна її заява, я мушу сказати, сер, що підстави нашого позову міцні й непохитні. Ви — або жертва непорозуміння, або — дійсно ошуканець. Але якби ви спитали мене, сер, як юриста і як чесну людину, про вашу поведінку, я, не вагаючись, сказав би, що маю цілком певну і єдину думку з приводу цього.
Тут Додсон випростався з виглядом покривдженої невинності й глянув на Фога, який ще глибше засунув руки в кишені і, поважно хитнувши головою, тоном цілковитої згоди промовив: «Безперечно!»
— Тоді, сер, — сказав містер Піквік з виразом муки на обличчі, — дозвольте мені запевнити вас, що я — жертва непорозуміння, принаймні в цій справі.
— Сподіваюся, сер, — відповів Додсон. — Хотів би думати, що так воно й було, сер. І якщо ви невинні в тому, в чому обвинувачують вас у цій справі, то ви й справді нещасна людина. Що скажете ви, містер Фог?
— Цілком приєднуюсь до вас, — промовив Фог з недовірливою усмішкою.
— Нашу скаргу, — вів далі Додсон, — складено й подано до суду за законною формою і в загальному порядку. Де наша розсильна книга, містер Фог?
— Ось вона, — відповів містер Фог, подаючи йому квадратної форми книгу в пергаментних палітурках.
— Зміст скарги такий: «Мідлсекс. Сторони: Марта Бардл, вдова, і містер Семюел Піквік. Сума позову — тисяча п’ятсот фунтів стерлінгів. Аторнеї позивачки — Додсон і Фог. Подано 28 серпня 1830 року». Все в порядку, сер. В абсолютному порядку.— Додсон кашлянув і зиркнув на Фога, що й собі сказав: «В абсолютному порядку», і потім обидва вони глянули на містера Піквіка.
— Отже, я бачу, що ви й дійсно маєте намір закласти позов проти мене...
— Бачите, сер? Вам, без сумніву, слід бачити,— відповів Додсон, і на його поважному обличчі промайнула ніби усмішка.
— І позов, дійсно, складено на тисячу п’ятсот фунтів?— спитав містер Піквік.
— Ви можете бути певні, що, якби то залежало від нас, ми визначили б суму втроє більшого розміру,— признався Додсон.
— Я, скільки пригадую, чув, ніби місис Бардл не зменшить її ані на фарсинг,[27] — вкинув слово Фог, поглядаючи на Додсона.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Посмертні записки Піквікського клубу» автора Чарльз Діккенс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XVI, в якому оповідається про те, як працювали містери Додсон і Фог та про зворушливу зустріч містера Веллера з його родителем.“ на сторінці 3. Приємного читання.