Розділ 6. ІНСТИТУЦІЙНІ УМОВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ

Сільський туризм


Роль органів місцевого самоврядування, місцевої спільноти і громадських організацій у розвитку сільського туризму


Сприянням агротуристичній діяльності в Україні та її популяризацією займаються Спілка розвитку сільського зеленого туризму, її обласні філії, відділи туризму і спорту при обласних державних організаціях, науково-навчальні заклади, органи місцевого самоврядування, громадські організації тощо. Відповідно до своїх планів та завдань ці інституції проводять роз'яснювально-агітаційну роботу серед сільського населення, організовують навчання, семінари, конференції, круглі столи для якомога ширшого залучення власників агротуристичних господарств до ведення нового виду підприємницької діяльності. Найближчою і найвпливовішою інституцією у цьому питанні є місцева влада, яка має виконувати значну частину популяризаційної роботи і сприяти місцевим ініціативам з розвитку агротуристичного руху.

Як територіально-адміністративна одиниця сільські ради, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування", мають статус юридичної особи, а отже, можуть укладати угоди, нести фінансові зобов'язання та бути гарантом у фінансово-кредитних інститутах, утворювати територіальну спільноту, без якої розвиток сільського туризму чи агротуризму неможливий. Туризм більше, ніж будь-яка інша виробничо-господарська діяльність, впливає на соціально-економічний розвиток села чи району, їх транспортної мережі, відновлення та модернізацію пунктів медичного обслуговування, зв'язку, об'єктів культури, торгівлі та іншої інфраструктури, необхідної для задоволення потреб місцевих жителів і гостей.

У стратегії розвитку сільського господарства України чільне місце має посідати політика розвитку сільських територій. Місцева влада зобов'язана орієнтуватися в тому, яку користь приносити і які витрати спричинює агротуристична діяльність, аби приймати відповідні рішення з метою її популяризації. Органи місцевого самоврядування можуть і повинні робити свій внесок у підтримку й розвиток туристичної привабливості села чи своєї місцевості завдяки допомозі в організації виставок, регіональних ярмарків, конкурсів, а також сприяти таким ініціативам, як знакування пішохідних та велосипедних доріг, будівництво або реконструкція спортивних майданчиків, тенісних кортів, впорядкування пляжних місць для приваблювання потенційних міських туристів, а також іноземців. Сільська рада має у власності майно, яким може розпоряджатися для створення фінансово-кредитних інститутів (кредитні спілки, каси взаємодопомоги) реалізовувати власну інвестиційну політику, а також активізувати дохідну господарську діяльність, яка сприяє розвиткові сільського туризму, створенню нових робочих місць, збільшенню пропозиції товарів і послуг на своїй території.

Діяльність представників місцевої влади у напрямі розвитку сільського туризму на даний час обмежена і недостатня у більшості сільських рад. Це найчастіше пояснюється фінансовими та соціально-економічними проблемами й відсутністю будь-якої інформації на цю тему. Бажаючи успішно розвивати агротуристичну діяльність, органи місцевого самоврядування можуть допомогти селянам та іншим дорадчим інституціям у:

• правильному визначенні потреб в агротуристичних послугах;

• дофінансуванні витрат на рекламу та інформаційну діяльність, яку необхідно вести у тривалий та систематичний спосіб;

• доступнішому і кращому знакуванні туристично-відпочинкових об'єктів (трас, шляхів, історичних пам'яток тощо);

• піклуванні та обслуговуванні цих об'єктів для підтримання естетичного вигляду й чистоти території (доріг, зупинок, стоянок тощо);

• постійному розповсюдженні листівок, міні-путівників у місцевій торгівлі (у магазинах, кіосках, поштових відділеннях, автозаправних станціях тощо);

• рекламуванні туристичних цінностей своєї території у місцевій пресі;

• наданні приміщень для проведення курсів і навчань для сільських жителів у сфері агротуристичної діяльності.

Будь-яку роботу, що пов'язана з функціонуванням сільського туризму, може дійсно виконати сам селянин у своєму господарстві. Однак більш ефективною є агротуристична діяльність, якщо існує можливість розподілу цих дій між виконавчими державними службами, місцевим самоврядуванням, громадськими організаціями, сусідами чи ширшою місцевою спільнотою.

Зацікавлення сільської ради сільським туризмом на своїй території вимагає від органу місцевого самоврядування певної участі у його розвитку, управлінні й популяризації. Місцева влада має орієнтуватися щодо вигод і витрат, які зумовлені розвитком сільського туризму, щоби прийняти відповідне рішення щодо його популяризації; знати принципи функціонування сільського туризму, щоби планувати й управляти цим розвитком.

Органи місцевого самоврядування відповідають за стан загальної інфраструктури, без якої туризм і агротуризм не можуть існувати. У полі зору місцевих чиновників має бути передусім, транспортне сполучення, пункти охорони громадського правопорядку, охорони здоров'я, протипожежної безпеки, торгівля, культура та інші необхідні послуги задоволення потреб відвідувачів.

Органи місцевого самоврядування можуть зробити свій внесок у розвиток сільського туризму певного села, місцевості сприянням в організації різних регіональних конкурсів, виставок, ярмарків; підтримкою таких ініціатив, як знакування піших, водних, велосипедних шляхів, побудова спортивних об'єктів тощо.

Активізація сільського підприємництва виявляється у формі простих ініціатив, як наприклад, пропонуванні організації вільного часу гостей — участі у сільськогосподарських роботах з наступною пропозицією дешевшої купівлі продуктів харчування або їх переробки. У вихідний чи святковий день варто скласти товариство гостям у поході до лісу по гриби, ягоди чи лікарські рослини. За умови доброго знання території й історичних подій, що на ній відбувалися, можна спробувати організовувати піші, кінні, велосипедні екскурсії. У період меншої інтенсивності господарських робіт варто продемонструвати здібності родини у сфері народних ремесел з елементами майстер-класу для гостей. Ініціативи такого типу є спробою не лише активізувати суспільно-економічне життя села, а й передусім сформувати його самобутність, оригінальність, неповторність. Завдяки сільським ініціативам підвищується імідж місцевості.

Часто пасивні та обмежені дії у сфері сільського туризму перекладаються на фінансово-економічні проблеми місцевої влади. Серед основних причин, які обмежують розвиток цього виду діяльності місцевою владою, можна назвати[1]:

• більше зацікавлення органів місцевого самоврядування масовим туризмом;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сільський туризм» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. ІНСТИТУЦІЙНІ УМОВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Визначення місця сільського туризму в системі наукових дисциплін

  • Основи сільського туризму

  • Етапи змін розвитку туризму на сільських територіях

  • Визначення видів туризму у сільській місцевості

  • Агротуризм

  • Агроекотуризм

  • Розділ 2. АГРОТУРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

  • Оцінка туристичної привабливості села та його околиць

  • Вплив елементів інфраструктури на визначення місця сільського відпочинку

  • Дорожня інфраструктура

  • Розділ 3. ЕКОНОМІКА СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ

  • Методи встановлення цін

  • Ціноутворення на основі витрат

  • Бізнес-планування у сільському туризмі

  • SWOT - аналіз агротуристичної діяльності

  • Джерела фінансування агротуристичної діяльності

  • Інвестиційна програма агротуристичного господарства

  • Розділ 4. ОСНОВИ МАРКЕТИНГУ АГРОТУРИСТИЧНОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Внутрішні й зовнішні чинники агротуристичної діяльності

  • Цільові групи споживачів послуг сільського туризму

  • Продукт сільського туризму

  • Дистрибуція агротуристичної пропозиції

  • Використання елементів комплексу популяризації в агротуристичній діяльності

  • Значення персоналу в сфері сільського туризму

  • Використання Інтернету в сільському туризмі

  • Розділ 5. ЯКІСТЬ У СІЛЬСЬКОМУ ТУРИЗМІ

  • Катетеризація сільської бази розміщення

  • Якість як визначальний чинник пропозиції сільського туризму

  • Гарантування безпеки у сфері сільського туризму

  • Розділ 6. ІНСТИТУЦІЙНІ УМОВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ
  • Агротуристичне дорадництво та підготовка кадрів

  • Формування навчальної агротуристичної стратегії

  • Вступ до туристичного бізнесу

  • Розділ 7. ОСНОВИ СІЛЬСЬКОЇ ГОСТИННОСТІ

  • Розташування й екологічні умови

  • Умови розміщення

  • Селянська сім'я та її схильність до агротуристичної діяльності

  • Принципи перебування в агротуристичному господарстві

  • Розділ 8. ШАНСИ І ЗАГРОЗИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ

  • Розділ 9. СІЛЬСЬКИЙ ТУРИЗМ У ДЕЯКИХ КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ І БЛИЖНЬОГО ЗАРУБІЖЖЯ

  • Німеччина

  • Франція

  • Польща

  • Словаччина

  • Сільський туризм в інших європейських країнах

  • Угорщина

  • Європейська федерація фермерського і сільського туризму

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ