У навчальних планах вищої школи сільськогосподарського і туристичного напряму з'являються нові дисципліни, які більш глибше розкривають нові види туризму. До них належить сільський туризм, агротуризм, екологічний, етнічний туризм тощо, які вивчаються на старших курсах за вибором студента. Тому природно з'являється потреба визначення їх місця у системі наукових дисциплін.
Виникає запитання: чи сільський туризм можна вважати новою науковою дисципліною. Для того, щоби визнати нову наукову дисципліну, потрібно, аби вона охоплювала певну сферу знань; предмет досліджень має бути чітко визначений. Як зазначалося раніше, просторова сфера зацікавлення сільським туризмом чітко не окреслена, але можна припустити, що у недалекому майбутньому це відбудеться.
Відсутність методів, які можна було би визнати як специфічні для агротуристичних досліджень, засвідчує, що цей вид туризму досить мало вивчений і досліджений. Припускаємо, що у майбутньому можуть з'явитися властиві сільському туризму методи дослідження; першим сигналом можна вважати метод валоризації сільських територій М. Джевєцкого. Чіткі визначення й опрацювання своєрідних методів дослідження мають піднести сільський туризм до рівня наукової дисципліни. На сьогоднішній день для цього використовують методи, що властиві статистиці, економіці, агрономії, зоології, географії, етнографії та іншим науковим дисциплінам.
Надання сільському туризму статусу наукової дисципліни є своєчасним. Сільський туризм необхідно трактувати як господарську діяльність людини, що її описують і досліджують такі галузі науки, як економіка, географія, біологія, сільське господарство, право, екологія, безпека життєдіяльності тощо. Сільський туризм є реальністю і стало розвивається майже в усіх частинах світу. Надання туристичних послуг на сільських територіях прискорюється як з боку попиту так і пропозиції. Міських жителів цікавлять питання пов'язані з походженням продуктів харчування, сільськогосподарські технології, переробка тощо.
Сільський туризм як предмет дослідження починають викладати у навчальних закладах з різним рівнем акредитації. Виникає запитання: які навчальні установи і факультети можуть комплексно забезпечити ведення лекційних, семінарських і практичних занять, а також досліджувати проблематику сільського туризму? Це питання є достатньо принциповим, оскільки туризм охоплює і розвиває різні галузі знань. Згаданою проблематикою, зазвичай, займаються науковці економічної, географічної, агрономічної й навіть землевпорядної та архітектурної спеціальності, факультетів, а також кафедр туристичного профілю різних університетів і коледжів туристичного та аграрного спрямування.
Сільський туризм є предметом суспільної та економічної політики сільського господарства країн Європейського Союзу. Його діяльність вважають перспективною щодо розвитку селянських господарств, а також складовою багатофункціонального розвитку сільських територій[1]. Сільський туризм є прикладом несільськогосподарського розвитку селянських господарств і сільських територій, адже він уже сьогодні охоплює широку сферу знань, які можуть бути репрезентовані у організаційному, управлінському чи маркетинговому аспекті.
Окрім того, науковцям необхідно замислитися над економічним значенням сільського туризму. Рівень життя сільського населення у більшості країн світу є нижчим від середньостатистичного. Опубліковані результати досліджень останніх років дають змогу стверджувати, що значна частина сільського населення в Україні не може забезпечити своє існування лише зі сільського господарства, тобто рослинництва і тваринництва[2]. Необхідним стає пошук додаткових доходів від несільськогосподарської діяльності, в тому числі надання туристичних послуг.
Основи сільського туризму
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сільський туризм» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначення місця сільського туризму в системі наукових дисциплін“ на сторінці 1. Приємного читання.
