Розділ 6. ІНСТИТУЦІЙНІ УМОВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ

Сільський туризм

• створення сприятливих умов для функціонування великих туристично-відпочинкових об'єктів на своїй території, а упереджене ставлення до агротуристичної діяльності;

• відсутність пунктів туристичної інформації при сільських та селищних чи міських радах;

• відсутність популяризаційних заходів територіального рівня;

• недостатність інформації стосовно нормативно-правових, економічних і організаційних аспектів агротуристичної діяльності (про податки, пільгові кредити, консультування).

Важливим завданням для органів місцевого самоврядування разом із сільською громадою є турбота про затишний, естетичний вигляд села, допомога в організації різноманітних культурних заходів, ярмарків, фестивалів. Це також пошук інвесторів для відновлення туристичних об'єктів на принципах державно-приватного партнерства, які зможуть відтворити традиційну атмосферу села; доступність до інформаційних матеріалів про локальний фольклор та історію; підтримка таких ініціатив, як створення спортивних майданчиків, пляжів тощо. Не можна розвивати сільський туризм там, де інфраструктура перебуває у незадовільному стані, де немає порядку, наявні стихійні звалища сміття, не ознаковані дороги, туристичні маршрути, відсутні телефонне покриття, водо-каналізаційна система[2].

Розвиток сільського туризму в конкретній місцевості залежить від здавалось би непомітних стосунків "селянин — гість", "сусід — гість", "сільська спільнота — гість", а також від атмосфери, яка виникає між членами сім'ї, підтверджується доброзичливістю людей на вулиці, поведінкою продавця в магазині тощо. Тому важливі суспільні відносини сільської громади і односельчан, які займаються цією діяльністю, та їх гостей, а також позиція гостей щодо місцевих жителів, їх традицій. Поведінку сільської громади виявляється у:

• толерантності або нетолерантності деякої частини спільноти щодо прибулих гостей;

• виконанні певних зобов'язань перед гостями, особливо щодо їхньої безпеки;

• порядності й непорядності деяких гостей;

• соціологічній характеристиці "чужих";

• ситуаціях, коли гості сприймаються місцевою громадою доброзичливо, а коли прибуття "чужих" веде до суспільних конфліктів і непорозумінь.

Передбачення позиції місцевої громади щодо туристів є дуже важливим моментом, і цей чинник посідає друге місце (за природними особливостями) серед детермінант сільського туризму. Не можна розвивати і популяризувати сільський туризм там, де немає зацікавлення і бажаючих займатися цією формою несільськогосподарського бізнесу, де не дотримується елементарна чистота, відсутні добре знаковані дороги, туристичні об'єкти, погано розвинутий зв'язок та обслуговуюча інфраструктура. Ці незручності не заохочують туристів відпочивати у селі чи сільських околицях. Створення органами місцевого самоврядування належних умов для відпочинку і дозвілля на своїй території сприяє ширшому залученню сільської спільноти до агротуристичної діяльності та у тісній співпраці забезпечує досягнення певних матеріальних вигод.

Сільські території перебувають у різних умовах щодо можливостей ведення на своїх теренах несільськогосподарської діяльності. Фактор селянської ментальності, який залишився з часів централізованого управління, створює великі перешкоди підприємництву. Місцева влада і локальні спільноти надалі очікують допомоги ззовні, не розуміючи, як багато залежить від них самих. Уміле використання потенціалу розташування, зовнішня реклама місцевості, залучення родинних та інших інвесторів входження у ринкові ніші, звичайно, не прості завдання, але можливі щодо виконання .

Місцева спільнота, підприємливі селяни, місцева влада мають бути свідомі свого призначення, виконуваних функцій задля розвитку агротуристичного ринку на своїй території. Якщо за діяльністю одного господарства будуть спостерігати односельчани й бачити позитивні зрушення у ньому, то існує реальний шанс, що знайдуться бажаючі приймати туристів у своєму селянському господарстві. Натомість, якщо організатор відпочинку не буде сприйнятий місцевою владою і спільнотою, то, ймовірно, він не матиме прихильників, і розвиток сільського туризму загальмується.

Сільський туризм, окрім ринкового (покупців), виробничого (природні краєвиди, матеріальна база, фінансова сфера) потенціалу є тим видом несільськогосподарської бізнесової діяльності, потенціал якого полягає у суспільних зусиллях та ініціативі. Успіх розвитку цього виду сільського туризму залежить від кількості зацікавлених осіб на сільських територіях, їх бажання і вміння вести підприємницьку діяльність.

Самоврядувальними інститутами є агротуристичні спілки, товариства, асоціації (районні, обласні, регіональні), які створюються відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян". Вони охоплюють селянські та фермерські господарства, а у своїй діяльності зосереджуються переважно на популяризації сільського відпочинку. Товариства є посередниками між власниками господарств, які пропонують агротуристичний продукт, та споживачами цього продукту. Вони контролюють і дбають про задоволення потреб споживача, туристів унаслідок здійснення перевірок господарств з надання туристичних послуг, а також популяризують агротуристичну діяльність серед мешканців села з метою перепрофілювання їхніх господарств, розвиваючи обслуговуючі напрями сільського підприємництва.

Важливими напрямами роботи товариств є навчально-практична діяльність, відвідування агротуристичних об'єктів, опрацювання графічного знаку (logo) для господарств, участь у вітчизняних туристичних ярмарках, а також організація реалізації власної агротуристичної пропозиції. Досвід роботи обласних спілок розвитку сільського зеленого туризму, а також зарубіжний досвід засвідчують, що реалізація посталих перед товариствами завдань ускладнюється з багатьох причин. До основних із них належать: недостатність фондів, низька суспільна активність, тобто пасивність членів; відсутність свідомості спільної діяльності, а також недовіра селян до ініціатив товариств.

Важливий елемент інституційного забезпечення сільського туризму — створення мережі волонтерської підтримки сталого розвитку українського села. Спільними зусиллями закордонних і українських волонтерів втілюються у життя суспільно корисні проекти, запропоновані сільськими громадами (рис. 6.1)[3].

Напрями діяльності мережі волонтерської підтримки сталого розвитку українського села

Рис. 6.1. Напрями діяльності мережі волонтерської підтримки сталого розвитку українського села

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сільський туризм» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. ІНСТИТУЦІЙНІ УМОВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Визначення місця сільського туризму в системі наукових дисциплін

  • Основи сільського туризму

  • Етапи змін розвитку туризму на сільських територіях

  • Визначення видів туризму у сільській місцевості

  • Агротуризм

  • Агроекотуризм

  • Розділ 2. АГРОТУРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

  • Оцінка туристичної привабливості села та його околиць

  • Вплив елементів інфраструктури на визначення місця сільського відпочинку

  • Дорожня інфраструктура

  • Розділ 3. ЕКОНОМІКА СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ

  • Методи встановлення цін

  • Ціноутворення на основі витрат

  • Бізнес-планування у сільському туризмі

  • SWOT - аналіз агротуристичної діяльності

  • Джерела фінансування агротуристичної діяльності

  • Інвестиційна програма агротуристичного господарства

  • Розділ 4. ОСНОВИ МАРКЕТИНГУ АГРОТУРИСТИЧНОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Внутрішні й зовнішні чинники агротуристичної діяльності

  • Цільові групи споживачів послуг сільського туризму

  • Продукт сільського туризму

  • Дистрибуція агротуристичної пропозиції

  • Використання елементів комплексу популяризації в агротуристичній діяльності

  • Значення персоналу в сфері сільського туризму

  • Використання Інтернету в сільському туризмі

  • Розділ 5. ЯКІСТЬ У СІЛЬСЬКОМУ ТУРИЗМІ

  • Катетеризація сільської бази розміщення

  • Якість як визначальний чинник пропозиції сільського туризму

  • Гарантування безпеки у сфері сільського туризму

  • Розділ 6. ІНСТИТУЦІЙНІ УМОВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ
  • Агротуристичне дорадництво та підготовка кадрів

  • Формування навчальної агротуристичної стратегії

  • Вступ до туристичного бізнесу

  • Розділ 7. ОСНОВИ СІЛЬСЬКОЇ ГОСТИННОСТІ

  • Розташування й екологічні умови

  • Умови розміщення

  • Селянська сім'я та її схильність до агротуристичної діяльності

  • Принципи перебування в агротуристичному господарстві

  • Розділ 8. ШАНСИ І ЗАГРОЗИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ

  • Розділ 9. СІЛЬСЬКИЙ ТУРИЗМ У ДЕЯКИХ КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ І БЛИЖНЬОГО ЗАРУБІЖЖЯ

  • Німеччина

  • Франція

  • Польща

  • Словаччина

  • Сільський туризм в інших європейських країнах

  • Угорщина

  • Європейська федерація фермерського і сільського туризму

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ