Розділ 9. СІЛЬСЬКИЙ ТУРИЗМ У ДЕЯКИХ КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ І БЛИЖНЬОГО ЗАРУБІЖЖЯ

Сільський туризм


Особливості сільського туризму в країнах Європейського Союзу


Зацікавлення відпочинком у сільській місцевості в країнах Європейського Союзу триває впродовж декількох десятиліть. Кожний четвертий споживач туристичних послуг надає перевагу відпочинку у сільській місцевості. Статистика засвідчує, що 68% західних європейців проводять відпустку у своїй власній країні, і 20% в інших європейських державах-членах ЄС. В цілому, близько 90% з числа західних європейців залишаються в Європі під час періоду відпусток та шкільних канікул. У цих країнах сільським туризмом займається велика кількість селянських господарств, наприклад, у Австрії — близько 10%, Німеччині — 6%, у Польщі — близько 0,3%[1].}}. Пристосування та перепрофілювання садиб під туристичну діяльність вимагає значних витрат: як фінансових, так і часу. Однак державна підтримка та спеціальні європейські програми значно прискорили розвиток цього виду туризму, який одночасно став чинником господарської активізації сільських територій.

Масовий туризм поступово починає витиснятися груповим та індивідуальним, адже переваги й сподівання туристів можуть бути задоволені різноманітними видами туризму на сільських територіях. Комісія Європейського Союзу підтвердила, що 23% туристів кожного року проводять свою відпустку на селі, а сільський туризм становить 1020% усієї людської активності у цій сфері . Інші дослідження показали, що приблизно 25% усіх форм відпочинку становлять вихідні й святкові дні на сільських територіях. Щодо окремих, залежно від природної привабливості територій, відсоток відпочивальників у сільській місцевості становив: у Бельгії — 25%, Данії — 35%, Німеччині — 43%, Іспанії — 27%, у Франції — 29%, Ірландії — 27%, Італії — 11%, Голландії — 39%, Англії — 28%.

Австрія

Сільський туризм у Австрії динамічно розвивається у невеликих сільських громадах, що охоплюють до 2000 жителів. Приблизно 80% селянських господарств, що пропонують послуги сільського туризму, розташована у гірській місцевості, при цьому найбільша частка їх припадає на Тироль, де близько 30% селян займаються цією діяльністю.

Австрійський досвід розвитку сільського туризму може бути корисним для України, позаяк обидві країни мають достатньо схожих ознак у аграрній структурі, а саме:

• 50% селян працюють сезонно (вільні засоби робочої сили);

• близько 50% селянських господарств за площею менше 5 га;

• сільськогосподарська продукція у цих господарствах призначена в основному для власного споживання і прямих продаж;

• доходи від ведення селянського господарства є низькими, а готівкові засоби — важкодоступні;

• існує необхідність пошуку додаткових джерел доходу.

Держава надає значної підтримки агротуристичним селянським господарствам. Вони можуть скористатися з низьковідсоткових кредитів, які скеровуються на обладнання й оснащення гостьових кімнат, їдальні, покращення санітарних умов. У кожній адміністративній одиниці Австрії функціонують провінційні агротуристичні організації "мережа гостинних ферм", які об'єднують приватних квартиродавців. Вони займаються переважно маркетинговою діяльністю, передусім популяризацією сільського відпочинку, слідкують за якістю пропонованого продукту, проводять навчання та створюють базу даних для бронювання засобів розміщення. Австрійська агротуристична спілка (Bundesverband für Urlaub am Bauerhof in Österreich) створена у квітні 1991 p. як інтеграційний і координаційний центр вісьмох провінційних організацій. її головний офіс спочатку знаходився у Відні, але у 1998 р. його було перенесено до Зальцбурга, тобто в Центральну Австрію, задля можливості ближчого контакту з провінційними спілками та їх членами. Характерною ознакою організації сільського туризму в Австрії є те, що регіональні спілки розташовані неподалік регіональних палат селян. Директор регіональної агротуристичної спілки зазвичай є консультантом у справах сільського туризму і для селянської палати.

Головною метою агротуристичної спілки та її регіональних відділів є опрацювання марки туристичного продукту для міжнародного ринку, оскільки 70% наданих ночівель припадає на туристів з Німеччини, Франції, Скандинавських країн, а 30 % становлять внутрішні туристи, в основному з Відня.

У Австрії чітко визначені стандарти у сфері надання агротуристичних послуг. Кожний господар, що зареєстрований у агротуристичному каталозі, має дотримуватися основних вимог стандарту, які стосуються винаймання кімнат й апартаментів та встановлені агентством з туризму, палатами селян і "мережею гостинних ферм", а саме:

• можливість доїзду в зимовий період;

• затишна околиця;

• достатній простір навколо будинку;

• 10 — 30 місць для розміщення;

• ванна кімната і тепла вода;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сільський туризм» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 9. СІЛЬСЬКИЙ ТУРИЗМ У ДЕЯКИХ КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ І БЛИЖНЬОГО ЗАРУБІЖЖЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Визначення місця сільського туризму в системі наукових дисциплін

  • Основи сільського туризму

  • Етапи змін розвитку туризму на сільських територіях

  • Визначення видів туризму у сільській місцевості

  • Агротуризм

  • Агроекотуризм

  • Розділ 2. АГРОТУРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

  • Оцінка туристичної привабливості села та його околиць

  • Вплив елементів інфраструктури на визначення місця сільського відпочинку

  • Дорожня інфраструктура

  • Розділ 3. ЕКОНОМІКА СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ

  • Методи встановлення цін

  • Ціноутворення на основі витрат

  • Бізнес-планування у сільському туризмі

  • SWOT - аналіз агротуристичної діяльності

  • Джерела фінансування агротуристичної діяльності

  • Інвестиційна програма агротуристичного господарства

  • Розділ 4. ОСНОВИ МАРКЕТИНГУ АГРОТУРИСТИЧНОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Внутрішні й зовнішні чинники агротуристичної діяльності

  • Цільові групи споживачів послуг сільського туризму

  • Продукт сільського туризму

  • Дистрибуція агротуристичної пропозиції

  • Використання елементів комплексу популяризації в агротуристичній діяльності

  • Значення персоналу в сфері сільського туризму

  • Використання Інтернету в сільському туризмі

  • Розділ 5. ЯКІСТЬ У СІЛЬСЬКОМУ ТУРИЗМІ

  • Катетеризація сільської бази розміщення

  • Якість як визначальний чинник пропозиції сільського туризму

  • Гарантування безпеки у сфері сільського туризму

  • Розділ 6. ІНСТИТУЦІЙНІ УМОВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ

  • Агротуристичне дорадництво та підготовка кадрів

  • Формування навчальної агротуристичної стратегії

  • Вступ до туристичного бізнесу

  • Розділ 7. ОСНОВИ СІЛЬСЬКОЇ ГОСТИННОСТІ

  • Розташування й екологічні умови

  • Умови розміщення

  • Селянська сім'я та її схильність до агротуристичної діяльності

  • Принципи перебування в агротуристичному господарстві

  • Розділ 8. ШАНСИ І ЗАГРОЗИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ

  • Розділ 9. СІЛЬСЬКИЙ ТУРИЗМ У ДЕЯКИХ КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ І БЛИЖНЬОГО ЗАРУБІЖЖЯ
  • Німеччина

  • Франція

  • Польща

  • Словаччина

  • Сільський туризм в інших європейських країнах

  • Угорщина

  • Європейська федерація фермерського і сільського туризму

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ