Розділ 1. Правові основи міжнародного туризму

Правове регулювання туристичної діяльності


Сучасна термінологія та поняттєвий апарат міжнародного туризму


На початку XXI ст. туризм став важливим явищем сучасного суспільства, він швидко увійшов у життя багатьох людей через їх природне прагнення відкрити та пізнати невідомі країни, пам'ятки історії та культури, звичаї та традиції різних народів. Швидкий розвиток масового туризму був зумовлений інтенсивним збагаченням спектра вітальних, культурних і духовних потреб населення, поглибленням багатоаспектної взаємодії соціумів, універсалізацією та глобалізацією системи економічних, політичних і культурних зв'язків.

Маючи тривалу історію, туризм досі не отримав однозначного визначення та по-різному трактується не тільки окремими фахівцями, але й різними туристичними організаціями. В процесі розвитку ринкових взаємовідносин у сфері туризму вкрай актуальним є визначення сутності та змісту дефініцій, тобто узгоджених і прийнятих за основу визначень, понять, термінів, що дозволяють правильно тлумачити принципи та положення нормативно-правових актів. Хоча питання повноти та вичерпності сучасного розуміння туризму сьогодні залишається відкритим, представники світової наукової спільноти багаторазово намагалися розв'язати цю проблему.

Т.І. Ткаченко вважає, що визначення поняття "туризм" змінювалося з часом залежно від етапу історичного розвитку людства, виникнення нових явищ та процесів соціального, економічного, екологічного характеру, а зміст туризму залежав від того, в межах якої наукової дисципліни він формулювався. Найбільш важливими були різні аспекти таких визначень: для географічних наук - просторові; біологічних та медичних наук - санітарно-медичні; педагогічних наук - освітні; суспільних наук - управлінські, економічні, соціальні, правові, соціологічні та психологічні [78, с. 25].

На думку М.А. Жукової, існуючі визначення туризму можуть бути умовно поділені на дві групи. Визначення, що входять у першу групу, мають вузькоспеціалізований характер та розкривають окремі соціальні, економічні, правові аспекти туризму або його видів та виступають інструментом для розв'язання конкретних завдань. Інші, концептуальні або сутнісні визначення, слід віднести до другої групи. Вони охоплюють предмет у цілому, що розкривається в єдності всього різноманіття властивостей та відносин, а також можливості відрізнити туризм від схожих явищ [17, с. 9].

Розглянемо спочатку визначення спеціального характеру.

Одне з перших визначень туризму, прийняте ООН у 1954 р., характеризувало його як "активний відпочинок, що впливає на зміцнення здоров'я та фізичний розвиток людини, пов'язаний з пересуванням за межі місця постійного проживання". Нове тлумачення туризму було запропоновано ООН лише у 1992 р., згідно з яким туризм визначався як "подорожі та перебування в місцях, що знаходяться поза межами місця постійного проживання подорожуючого, на строк не більше дванадцяти місяців з метою одержання задоволення та відпочинку, в оздоровчих, гостьових, пізнавальних або професійно-ділових цілях" [17, с. 10]. Отже, якщо в першому визначенні метою туризму є тільки оздоровлення та фізичний розвиток людини, то друге - значно розширює перелік його цілей.

Вдалим, на нашу думку, є визначення, запропоноване науковцями Міжнародної академії туризму, штаб-квартира якої знаходиться у Монте-Карло (Монако): "Туризм - загальне поняття для всіх форм тимчасового виїзду людей поза місце постійного проживання з метою оздоровлення та лікування, задоволення пізнавальних потреб та інтересів у вільний час або з професійно-діловою метою на засадах безоплатної діяльності у місці тимчасового перебування" [17, с. 10]. Хоча у даному визначенні не вказаний термін перебування людини поза місцем постійного проживання, в ньому наголошується на неможливості здійснення особою будь-якої оплачуваної діяльності під час туристичної подорожі.

Узагальнену думку стосовно трактування туризму як виду рекреації та соціально-культурної діяльності людей запропонував O.C. Шаптала, який під туризмом розуміє "вид рекреації, що здійснюється шляхом переміщення людей з місця свого постійного проживання в іншу країну або іншу місцевість у вільний час на період від 24 годин до одного року з метою відпочинку, оздоровлення та лікування, задоволення гостьових, пізнавальних, релігійних або ділових цілей, але без оплачуваної праці" [86, с. 21].

Незважаючи на те, що вчені постійно поглиблюють та розвивають поняттєвий апарат сфери туризму, основний зміст терміну "туризм" можна вважати вже сформованим. Критеріями виокремлення туризму з-поміж інших видів подорожей є: місце постійного проживання, добра воля щодо здійснення подорожі, термін перебування в іншому місці та мотивація поїздки, яка не повинна бути пов'язана з пошуком постійної роботи або міграцією.

Виїзд за межі звичайного середовища - перший критерій класифікації осіб, які здійснюють подорож. Термін "звичайне середовище" був уведений на Міжнародній конференції зі статистики туризму, яка була організована ЮНВТО та урядом Канади у Оттаві в 1991 р. з метою виключення із загальної маси подорожуючих осіб тих, хто щодня здійснює поїздки з дому на роботу та у зворотному напрямку. Вони не залишають звичайного середовища, тому не можуть вважатися туристами.

"Звичайне середовище" характеризується двома показниками: частотою відвідування об'єкта та його віддаленістю. Місце, яке особа відвідує регулярно, є елементом його звичайного середовища перебування, навіть якщо воно знаходиться на значній відстані від місця постійного проживання. Тому, наприклад, мешканці прикордонних районів України, які неодноразово перетинають кордони суміжних держав впродовж певного часу, не можуть вважатися міжнародними туристами.

Тривалість перебування поза межами звичайного середовища - другий критерій класифікації. Він дозволяє відрізнити туристів та екскурсантів від резидентів тієї або іншої країни. Постійним мешканцем країни вважається людина, яка перебуває в ній не менше певного терміну (переважно він становить один рік).

Ще одним критерієм є мета подорожі, яка дозволяє визначити спеціальні види діяльності, що відносяться до туризму. Основними цілями туризму є здійснення відпочинку в тій або іншій формі, а також задоволення культурно-пізнавальних потреб. Другими за значущістю є лікувально-оздоровчі цілі, далі йдуть - професійно-ділові та інші цілі подорожей [18, с. 45].

Закон України "Про Туризм" дає наступне трактування цього поняття: "Туризм - тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає" [68].

Всі визначення туризму, які обмежуються вузьковідомчими рамками, не розкривають всього розмаїття внутрішніх і зовнішніх зв'язків цього соціокультурного та суспільного феномену. Тому виникає необхідність концептуального або сутнісного визначення туризму, яке відображає його комплексне розуміння.

Як приклад, можна навести визначення В. Хунцигера та К. Крапфа, які трактують туризм як "сукупність відносин, що є результатом пересування людей та перебування за межами місця їх проживання доти, поки перебування не переходить у постійне місце проживання та не пов'язане з отриманням доходу", а також визначення туризму, запропоноване Міжнародною асоціацією наукових експертів у галузі туризму: "Туризм є сукупністю відносин і явищ, які виникають під час переміщення або перебування людей у місцях відмінних від їх постійного місця проживання та роботи" [17, с. 10].

Таким чином, згідно цих визначень, під туризмом слід розуміти відносини у суспільстві щодо використання вільного часу людей поза межами місць їх постійного проживання у взаємозв'язку з умовами відтворення усього спектра необхідних для цього послуг і товарів, скомплектованих в тури, а також різних туристичних ресурсів, які складають матеріальну основу споживання туристичного продукту.

Туристичний продукт слід розуміти, як попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо) [68].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання туристичної діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Правові основи міжнародного туризму“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Правові основи міжнародного туризму
  • Загальні питання правового регулювання туризму в світі

  • Правовий статус міжнародних туристичних організацій

  • Форми міжнародного співробітництва у сфері туризму

  • Законодавче забезпечення туристичної діяльності за кордоном

  • Розділ 2. Всесвітня туристична організація (ЮНВТО) як основний регулятор міжнародного туризму

  • Основні напрями діяльності ЮНВТО

  • Спеціальні комітети ЮНВТО

  • Співробітництво України з ЮНВТО

  • Розділ 3. Туристичні формальності та безпека у туризмі

  • Паспортні та візові формальності

  • Митні та валютні формальності

  • Безпека туристичних подорожей та страхування

  • Санітарно-епідеміологічні формальності

  • Розділ 4. Державне регулювання розвитку туризму в Україні

  • Становлення системи державного регулювання розвитку туризму

  • Нормативно-правове забезпечення державного регулювання туристичної діяльності

  • Візова політика України та Європейського союзу

  • Моделі державного регулювання розвитку туризму

  • Розділ 5. Правові аспекти заснування та функціонування туристичних підприємств в Україні

  • Державна реєстрація туристичного підприємства

  • Ліцензування туристичної діяльності

  • Стандартизація та сертифікація туристичних послуг

  • Правове регулювання кадрового забезпечення діяльності туристичного підприємства

  • Розділ 6. Цивільно-правове регулювання туристичної діяльності в Україні

  • Правові аспекти взаємодії туристичного підприємства з споживачами туристичних послуг

  • Забезпечення безпеки, захист прав, інтересів та майна туристів

  • Особливості зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства

  • Специфіка укладання договорів з іноземним туристичним підприємством

  • Бібліографічний список