Поняття та зміст державного регулювання туристичної діяльності
Державне регулювання туристичної діяльності — це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу органів державної влади на діяльність господарюючих суб'єктів та ринкову кон'юнктуру з метою забезпечення нормальних умов функціонування ринкового механізму, реалізації державних соціально-економічних пріоритетів та вироблення єдиної концепції розвитку туризму в країні [111, с. 401].
Державне регулювання туристичної діяльності є одним з механізмів реалізації державної політики в галузі туризму, яка включає в себе комплекс організаційних, соціально-економічних, політико-правових та інших методів, що використовуються парламентами, урядами, державними і громадськими організаціями та установами з метою створення умов для розвитку туристичної галузі в країні.
С.А. Наумова вважає, що форми та методи державного регулювання туристичної діяльності можна умовно поділити на три групи: регулювання туристичного попиту, регулювання туристичної пропозиції та заходи регулювання загального характеру [35, с. 116].
У першому випадку основним об'єктом впливу є туристи, у другому - продавці туристичних послуг, у третьому випадку - держава впливає на загальні умови розвитку туристичної галузі.
До методів державного регулювання туристичного попиту належать:
• 1) державний маркетинг та просування туристичного іміджу країни;
• 2) державний вплив на ціноутворення;
• 3) ліцензування, стандартизація та сертифікація;
• 4) збільшення доходів громадян;
• 5) обмеження або полегшення доступу до туристичних об'єктів;
• 6) регулювання тривалості робочого дня та відпусток;
• 7) розвиток та підтримка соціального туризму [35, с. 117].
• 1. Державний маркетинг. Мета державного маркетингу - стимулювання туристичного попиту, створення привабливого туристичного іміджу країни або об'єктів внутрішнього туризму: туристичних центрів, санаторно-курортних зон, природно-заповідних територій тощо. Державний маркетинг має сприяти просуванню національного туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринку.
Для просування туристичного іміджу держави використовуються такі методи: зустрічі фахівців з відомими політичними діячами або журналістами, виступи на телебаченні та радіо, безкоштовне розповсюдження інформаційних матеріалів, книг, брошур і дисків, участь національних туристичних адміністрацій у виставках-ярмарках. Усі ці методи можуть використовуватися туристичними або торговими представництвами країни за кордоном. Покращенню туристичного іміджу держави також сприяють міжнародні двосторонні та багатосторонні угоди про співробітництво між міністерствами або відомствами, що відповідають за розвиток туризму.
Витрати на проведення заходів із просування туристичного іміджу держави можуть становити більше половини бюджету національних туристичних адміністрацій. Значна частина цих коштів йде на фінансування діяльності з реклами та зв'язків із громадськістю. Нині перше місце у світі за річним бюджетом для проведення заходів із просування туристичного іміджу держави за кордоном займає Іспанія.
• 2. Державний вплив на ціноутворення. До способів державного регулювання цін на туристичну продукцію належать:
– контроль ціноутворення на підприємствах соціальної інфраструктури, готельних і транспортних підприємствах, зокрема, використання різних знижок та пільг для стимулювання туристичної діяльності у низький сезон;
– уведення або скасування податків з продажу туристичних послуг і товарів туристичного призначення;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання туристичної діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. Державне регулювання розвитку туризму в Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.
