Розділ 6. Цивільно-правове регулювання туристичної діяльності в Україні

Правове регулювання туристичної діяльності


Встановлення договірних відносин туристичного оператора з постачальниками послуг та агентами


Туризм в більшості країн потребує цивільно-правового регулювання, тобто системи нормативно-правових актів, регламентуючих правове становище осіб, які здійснюють туристичну діяльність, а також порядок її організації. У цивільно-правових відносинах беруть участь туроператори, турагенти, перевізники, готелі, ресторани, екскурсійні бюро, культурно-розважальні заклади, а також туристи. В процесі створення, надання та споживання туристичних послуг усі правовідносини повинні оформлюватися юридично, тобто спеціальними цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості [82, с. 158].

Договір являє собою унікальний правовий засіб, у рамках якого інтерес кожної сторони, у принципі, може бути задоволений лише за допомогою задоволення інтересу іншої сторони. Цей факт породжує спільний інтерес сторін в укладанні договору та його належному виконанні. Договір, заснований на зацікавленості обох сторін, здатний забезпечити організованість, порядок і стабільність у господарській діяльності, чого неможливо домогтися за допомогою різних адміністративно-правових методів.

У змісті стандартного договору прийнято розрізняти істотні, звичайні та випадкові умови.

Істотними визнаються ті умови, без яких даний вид договору не може вважатися укладеним. Тому істотні умови визначають обов'язковий зміст договору. При укладенні договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Строком дії договору є час, упродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

До звичайних умов належать ті, які є передбаченими, тому в договір, зазвичай, не вводяться. Невключення звичайних умов у договір не впливає на його юридичну силу, тому що в цьому випадку застосовуються правила відповідної правової норми. Наприклад, при відсутності в договорі вказівки на місце здійснення зобов'язання застосовуються правила, зазначені у статтях Цивільного кодексу України. Випадковими умовами договору визнаються ті, які найчастіше не передбачаються в договорах такого типу, але можуть бути включені у його зміст за згодою сторін [24, с. 76].

Правове регулювання форми договорів виявляється у встановленні вимог до них, а також наслідків щодо їх порушення. Мета відповідних вимог полягає в тому, що вони дозволяють зробити відносини сторін більш конкретними, зняти підстави для суперечок у майбутньому з приводу самого факту здійснення договору та його змісту. Форма договору покликана закріплювати та правильно відображати погоджене волевиявлення його сторін. При з'ясуванні змісту договору вирішальне значення надається всім його розділам. Це орієнтує учасників цивільного обороту на необхідність ретельної роботи над текстом договору, який повинен адекватно відображати добру волю всіх зацікавлених сторін.

Закон вимагає, щоб господарські договори укладалися письмово та були обов'язково підписані уповноваженими особами. Договір може укладатися шляхом складання окремого документа та підписання його сторонами або шляхом обміну документами за допомогою поштового, електронного чи іншого зв'язку, який дозволяє достовірно встановити, що документ дійсно надходить від однієї з сторін договору. При підготовці низки господарських договорів застосовують не довільні, а уніфіковані (стандартні) форми договірних документів, які мають спеціальні правила укладання, а також чітко визначені офіційні назви [24, с. 76].

У процесі організації турів і формування туристичного продукту туроператор змушений вступати в договірні відносини та укладати угоди з іншими учасниками туристичної діяльності. Договірні відносини туроператора реалізуються відповідно до технологічних циклів діяльності.

Найбільша кількість угод укладається в циклі виробництва туристичного продукту (договори з постачальниками послуг), в циклі реалізації укладаються агентські угоди, а також договори франшизи (продаж бренду, ліцензії) та договори з туристами (на туристичне, готельне, екскурсійне обслуговування).

Цикл споживання туристичного продукту передбачає підписання договору про співробітництво з страховою компанією, предметом якого є страхування туристів під час подорожі, а також укладання угоди з банківською або іншою фінансово-кредитною установою, предметом якого є фінансове забезпечення гарантій туристичного підприємства на випадок його неплатоспроможності (банкрутства).

Договори з постачальниками послуг укладаються на основі типового договору який визначає умови обслуговування туристів та розкриває особливості роботи партнерів (постачальника послуг і туроператора). Усі взаємовідносини щодо обслуговування туристів на маршруті туру оформлюються письмовими договорами. Вони можуть мати типову форму договору купівлі-продажу або договору комісії. Основні положення договорів з постачальниками послуг аналогічні положенням типового договору: предмет договору, основні умови, права та обов'язки постачальника послуг, права та обов'язки туроператора, відповідальність сторін, форс-мажорні обставини, юридичні адреси та реквізити партнерів.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, які визнані законодавством необхідними для даного виду договорів. Сторони можуть встановлювати також додаткові умови договору, якщо у взаємовідносинах існує певна специфіка надання туристичних послуг. Виключення складають лише ті випадки, коли зміст відповідної умови договору вимагається чинним законодавством [24, с. 77].

Розміщення займає центральне місце у комплексі послуг, що надаються туристам під час подорожі, воно є невід'ємною частиною кожного туру. Співпраця між туроператором і готельним підприємством може бути організована за різними варіантами, серед яких: оренда готелю, купівля блоку місць, робота на умовах бронювання та робота на умовах комісії. Вибір варіанту співпраці обумовлюється цілями обох сторін, їх розрахунками та очікуваннями від співробітництва, фінансовими можливостями, готовністю ризикувати тощо.

Оренда готелю передбачає надання туроператору права на користування готельними номерами за відповідну суму орендної плати, яка сплачується одноразово або періодично. Економічний сенс цієї угоди не тільки у придбанні туроператором права користування номерами за власним бажанням, але й у перенесенні ризику комерційної діяльності готелю (насамперед, пов'язаного із загрозою простою номерів) у повному обсязі на туроператора. Це вимагає від власника готельного підприємства суттєвих знижок, які у ряді випадків можуть досягати 50% від роздрібної ціни номерів.

Готелі із задоволенням приймають пропозиції туроператорів щодо оренди, оскільки в результаті такої угоди, власник готельного підприємства звільняється від будь-якого ризику, одержує передоплату за користування номерним фондом готелю перед початком сезону, що дозволяє максимально приготувати інфраструктуру та персонал закладу розміщення до прийому туристів. Туроператор, у свою чергу, незважаючи на значний ризик, отримує гарний шанс продавати тури з проживанням у орендованому ним готелі за мінімальну ціну.

Під час оренди готельне підприємство зобов'язано контролювати надання всіх основних і додаткових послуг, оплачувати у повному обсязі комунальні платежі, податкові збори тощо. Єдиним виключенням з повсякденної роботи є його повне невтручання в процедуру бронювання номерів і грошових розрахунків з відвідувачами (окрім оплати ними додаткових послуг, вартість яких не входить в ціну оренди, наприклад, користування тренажерним залом, сауною, басейном), якими впродовж усього терміну оренди займається безпосередньо туроператор.

Окрім класу, категорій орендованих номерів, кількості номерного фонду та інших технологічних характеристик готелю, на розмір орендної плати суттєво впливає строк оренди: чим він довше, тим меншим буде розмір орендної плати. Очевидно, що найнижчою буде орендна плата на умовах цілорічної оренди готелю, найбільш високою - у випадку оренди готелю тільки на високий сезон. Впливають також на вартість оренди умови оплати: найбільший дисконт отримує туроператор, який здійснює відразу повну передоплату.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання туристичної діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. Цивільно-правове регулювання туристичної діяльності в Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Правові основи міжнародного туризму

  • Загальні питання правового регулювання туризму в світі

  • Правовий статус міжнародних туристичних організацій

  • Форми міжнародного співробітництва у сфері туризму

  • Законодавче забезпечення туристичної діяльності за кордоном

  • Розділ 2. Всесвітня туристична організація (ЮНВТО) як основний регулятор міжнародного туризму

  • Основні напрями діяльності ЮНВТО

  • Спеціальні комітети ЮНВТО

  • Співробітництво України з ЮНВТО

  • Розділ 3. Туристичні формальності та безпека у туризмі

  • Паспортні та візові формальності

  • Митні та валютні формальності

  • Безпека туристичних подорожей та страхування

  • Санітарно-епідеміологічні формальності

  • Розділ 4. Державне регулювання розвитку туризму в Україні

  • Становлення системи державного регулювання розвитку туризму

  • Нормативно-правове забезпечення державного регулювання туристичної діяльності

  • Візова політика України та Європейського союзу

  • Моделі державного регулювання розвитку туризму

  • Розділ 5. Правові аспекти заснування та функціонування туристичних підприємств в Україні

  • Державна реєстрація туристичного підприємства

  • Ліцензування туристичної діяльності

  • Стандартизація та сертифікація туристичних послуг

  • Правове регулювання кадрового забезпечення діяльності туристичного підприємства

  • Розділ 6. Цивільно-правове регулювання туристичної діяльності в Україні
  • Правові аспекти взаємодії туристичного підприємства з споживачами туристичних послуг

  • Забезпечення безпеки, захист прав, інтересів та майна туристів

  • Особливості зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства

  • Специфіка укладання договорів з іноземним туристичним підприємством

  • Бібліографічний список