Одна з найважливіших умов розвитку туристичного ринку - висока якість надання туристичних послуг. Існують принципові відмінності у забезпеченні якості матеріального товару та нематеріального товару (послуги). Якість матеріального товару забезпечується різними гарантіями, контрактами щодо його обслуговування, а у випадку несправності - матеріальний товар може бути повернений виробнику.
Помилка або неточність під час надання туристичної послуги незворотні, їх не можна виправити. Людина, котра споживає недоброякісну туристичну послугу, не може повернути її виробнику. Слід зазначити, що невдоволення споживачів туристичними послугами зростає в період економічної кризи, коли доходи населення скорочуються, а ціни на туристичні послуги зростають. Тому в сучасних умовах важливого значення набувають різні способи захисту прав споживачів туристичних послуг.
Неповнота та суперечливість правових норм, що регулюють туристичну діяльність, недостатня розробленість поняттєвого апарату, а в окремих випадках і відсутність правового регулювання, створюють серйозні перешкоди під час розробки та застосування способів захисту права громадян на відпочинок, призводять до порушення прав споживачів туристичних послуг.
Щорічно сотні громадян, незадоволених обслуговуванням під час подорожі, подають на туристичні підприємства позови до суду, вимагаючи захисту власних прав, а також компенсації матеріальної та моральної шкоди. У розпал сезону туристи стають жертвами туристичних підприємств, які несумлінно ставляться до виконання своїх зобов'язань. Багато підприємств, діставши право на провадження туристичної діяльності, не виконують вимоги ліцензійних умов, а також українських законів, використовуючи недосконалість законодавчої бази у власних інтересах.
В процесі надання туристичних послуг можуть виникнути неприємні ситуації, які неможливо було передбачити. Правильне реагування працівників туристичного підприємства на нові обставини має вирішальний вплив на ступінь задоволення потреб туристів. Працівники, які безпосередньо беруть участь у процесі надання послуг, визначають структуру цих послуг та їх рівень. Від їх знань, кваліфікації, умінь, досвіду та винахідливості залежать результати діяльності, яка виявляється у ступені задоволеності потреб туристів. Кожен із працівників має бути налаштованим на реалізацію сподівань клієнтів, якісне їх обслуговування, надання відповідної інформації тощо. Отже, робота у туризмі висуває перед працівниками вимоги, які стосуються не лише знань і практичного досвіду, але й певних психічних і фізичних схильностей.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про туризм", порушеннями законодавства в галузі туризму є:
• провадження туроператорської діяльності без отримання відповідної ліцензії або недодержання ліцензійних умов;
• залучення до надання туристичних послуг осіб, які не відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам;
• надання туристичних послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації, без проведення такої сертифікації в установленому порядку;
• ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності;
• порушення вимог стандартів, норм і правил у галузі туризму;
• незаконне використання категорії об'єкта туристичної інфраструктури;
• порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг;
• невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення порушень ліцензійних умов;
• порушення правил щодо охорони чи використання об'єктів туристичної інфраструктури, знищення або пошкодження об'єктів відвідування;
• створення перешкод уповноваженій на те законом посадовій чи службовій особі у здійсненні контролю за туристичною діяльністю, у проведенні перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг або додержанні ліцензійних умов, стандартів, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності;
• незаконне втручання у здійснення туристичної діяльності;
• розголошення відомостей, що становлять конфіденційну або іншу охоронювану законом інформацію [68].
Невиконання або неналежне виконання туристичних послуг. Більшість скарг належить саме до цієї категорії. Різниця між обсягом послуг, що пропонує туристичне підприємство, і тим, що турист отримує насправді, може варіюватися від незначної до повністю неприйнятної. Наприклад, до незначних помилок можна віднести відсутність обіцяних квітів або деяких санітарно-гігієнічних засобів у номері готелю; до серйозних недоліків - відсутність авіаквитка на рейс або місця у готелі. Уявіть, наприклад, що турист придбав тур на фінальну частину Чемпіонату Європи з футболу, але не отримав обіцяних квитків на півфінал та фінал. У цій ситуації повернення грошей або інший спосіб компенсації не має сенсу, тому що основна мета подорожі цього туриста була спрямована на відвідування футбольного матчу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання туристичної діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забезпечення безпеки, захист прав, інтересів та майна туристів“ на сторінці 1. Приємного читання.
