Спеціальні комітети ЮНВТО

Правове регулювання туристичної діяльності

У ЮНВТО існують спеціальні комітети, які створені для розробки рекомендацій з управління програмами роботи Організації. Це - Всесвітній комітет з етики туризму, Комітет зі сталого розвитку туризму, Комітет з дослідження ринку та конкуренції, Комітет зі статистики та допоміжного рахунку в туризмі, Комітет з програми та бюджету та Комітет з розгляду заявок на членство [9].

Всесвітній комітет з етики туризму. Всесвітній комітет з етики туризму має три головні цілі: пропаганда та поширення Глобального етичного кодексу туризму; оцінка та моніторинг його реалізації в різних країнах; виконання функцій контролюючого органу під час врегулювання суперечок, що виникають у процесі застосування або тлумачення цього документа.

Комітет обговорює широкий спектр етичних проблем, з якими стикається індустрія туризму, та викладає власну позицію по кожній з них. Деякі з найважливіших тем, розглянутих Комітетом з моменту його створення, включають наступні питання: солідарність суб'єктів туристичної діяльності у випадку стихійних лих і надзвичайних ситуацій, обмеження у пересуванні для ВІЛ-інфікованих осіб, доступність туризму для інвалідів, захист дітей від будь-яких форм експлуатації під час туристичної діяльності, розширення економічних прав і можливостей жінок за допомогою туризму.

Крім цього, Комітетом були проаналізовані етичні аспекти впливу глобальної економічної кризи, а також епідемії грипу на індустрію туризму. Слід згадати, що поряд з механізмом примирення індивідуальним учасникам була надана можливість консультуватися з конкретних етичних питань, безпосередньо пов'язаних з туристичною діяльністю.

За власною ініціативою Всесвітній комітет з етики туризму опублікував ряд роз'яснень, порад і рекомендацій щодо вирішення конкретних проблем етичного або морального характеру, які становлять інтерес для туристичного співтовариства. Найбільш значущі з вже опублікованих документів стосуються подорожей для представників преси, а також надлишкового бронювання та розподілу коштів за обслуговування у приймаючому секторі.

Згідно із домовленістю, досягнутою у листопаді 2008 р. між урядом Італії та Всесвітньою туристичною Організацією, в Римі був створений постійний секретаріат Всесвітнього комітету з етики туризму. Його місія полягає у пропагуванні Глобального етичного кодексу туризму, а також сприянні процесу застосування етичних принципів серед країн-членів ЮНВТО [9].

Комітет зі сталого розвитку туризму. За визначенням ЮНВТО, сталий туризм - це туристична діяльність, за якої управління всіма ресурсами проходить таким чином, що задовольняються економічні, соціальні, естетичні потреби людства, але при цьому обов'язково зберігаються культурна складова, екологічні процеси, біологічне різноманіття та системи життєдіяльності.

Продукція сталого туризму створюється і споживається без шкоди місцевому середовищу, суспільству, культурі, отже вона приносить користь всім суб'єктам туристичної діяльності. Ті види туризму, які мають високий сумарний позитивний ефект із погляду екології, економіки та соціального розвитку, є найбільш сталими.

Ідея сталого розвитку була офіційно проголошена на Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку, яка відбулася у Ріо-де-Жанейро (Бразилія) з 3 по 14 червня 1992 р. На цій конференції глави урядів та лідери 182 країн світу затвердили підсумковий програмний документ "Порядок денний на XXI століття" (Agenda 21) - важливе історичне рішення про зміну курсу розвитку усього світового співтовариства.

Туризм як окремий розділ не був включений у цей важливий документ, однак його вплив на соціально-економічний розвиток країн світу, збереження навколишнього середовища, культурної та природної спадщини став важливою передумовою розробки та прийняття Всесвітньою туристичною організацією у 1995 р. "Порядку денного на XXI століття для індустрії подорожей і туризму" (Agenda 21 for Travel and Tourism Industry).

Зокрема, у ньому вказувалося, що наприкінці XX ст. накопичено багато свідчень надлишкового відвідування туристами певних дестинацій, існують приклади втрати деякими курортами їх колишньої слави, зустрічаються випадки знищення місцевої культури, суттєві транспортні проблеми, зростає опір місцевого населення через збільшення туристичних потоків. Незважаючи на ці факти, туристична галузь сприяє покращенню екологічної та соціально-економічної ситуації, використовуючи для цього культуру сталого розвитку туризму. Мета останньої полягає в тому, щоб замінити культуру інтенсивного споживання культурою розумного зростання, врівноважити економічні та екологічні фактори розвитку, знайти спільні інтереси туристів та місцевого населення, розподілити отриману вигоду між всіма членами суспільства, в першу чергу серед найбідніших категорій населення.

У документі наводиться конкретна програма дій органів державного управління та підприємств сфери туризму зі створення умов для сталого розвитку. Підкреслюється також важлива роль співробітництва між владою, галузями економіки і туристичними організаціями. Стабільність у туризмі трактується як позитивний загальний баланс екологічних, соціально-культурних та економічних інтересів.

Комітет ЮНВТО зі сталого розвитку туризму опублікував ряд посібників та звітів з наведеної проблематики, а також забезпечив проведення багатьох самітів, нарад і конференцій у різних регіонах світу. До найбільш важливих можна віднести наступні проекти:

• 1. Міжнародний рік екологічного туризму. Вбачаючи глобальне значення екотуризму ООН проголосила 2002 рік - Міжнародним роком екотуризму. Зважаючи на це у Квебеці (Канада) з 19 по 22 травня 2002 р. відбувся Всесвітній саміт з екотуризму, організований ЮНВТО разом із Програмою ООН з охорони навколишнього середовища. У ньому взяли участь понад тисячі делегатів з 132 країн, які представляли державний, діловий та приватний сектори. Результатом саміту стала Квебецька декларація з екотуризму, вона містила 50 спеціальних рекомендацій зі сталого розвитку та управління екологічним туризмом.

• 2. Всесвітні саміти ООН зі сталого розвитку "Ріо +10" та "Ріо +20". ЮНВТО брала активну участь у підготовці та проведенні двох важливих самітів, які відбулися відповідно у Йоганнесбурзі (Південно-Африканська Республіка) з 26 серпня по 4 вересня 2002 р. та Ріо-де-Жанейро (Бразилія) з 20 по 22 червня 2012 р. Основним результатом обох самітів стало підтвердження представниками урядів країн світу політичної прихильності до концепції сталого розвитку [9].

Комітет зі статистики та допоміжного рахунку в туризмі. Метою діяльності Комітету є розробка рекомендацій щодо збору та аналізу статистичних даних з міжнародного та національного туризму, а також обґрунтування економічного впливу туристичної діяльності на світовий розвиток через перевірені факти та цифри.

Статистична інформація є вкрай необхідною для ефективної роботи виробників туристичних послуг, міжнародних урядових та недержавних організацій, органів місцевого самоврядування, національних туристичних адміністрацій тощо. Кожен напрям туристичної статистики призначений для конкретного користувача інформації, що й визначає її зміст, обсяг, форми та періодичність видання. Статистичні відомості необхідні також для аналізу туристичного ринку, складання бізнес-планів, аудиторської перевірки та проектного аналізу, здійснення наукових досліджень. Якість усіх зазначених робіт багато в чому залежить від повноти та об'єктивності статистичних даних. У всіх розвинених країнах світу обліку, обробці, узагальненню та публікації статистичних матеріалів приділяється велика увага.

В останні роки міжнародний туризм став важливим сектором економіки завдяки зростанню його частки у ВВП країн, а також впливу на розвиток інфраструктури та багатьох сфер господарської діяльності. Щоб зрозуміти яку роль відіграє міжнародний туризм у економіці країни, слід обов'язково вивчити такі важливі показники як, наприклад: кількість іноземних туристів, витрати іноземних туристів, доходи від іноземного туризму, доходи від міжнародних пасажирських транспортних перевезень тощо.

Допоміжний рахунок туризму (ДРТ) - це метод оцінки ролі туризму в економіці, який заснований на зборі та аналізі величезної кількості статистичних даних, які раніше не бралися до уваги під час оцінки міжнародного туризму та його внеску в економіку кожної країни. Після схвалення рекомендованих методологічних основ на XXXI сесії Статистичної комісії ООН у 2000 р. ДРТ став повноцінним статистичним інструментом для оцінки економічного значення туризму.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання туристичної діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціальні комітети ЮНВТО“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Правові основи міжнародного туризму

  • Загальні питання правового регулювання туризму в світі

  • Правовий статус міжнародних туристичних організацій

  • Форми міжнародного співробітництва у сфері туризму

  • Законодавче забезпечення туристичної діяльності за кордоном

  • Розділ 2. Всесвітня туристична організація (ЮНВТО) як основний регулятор міжнародного туризму

  • Основні напрями діяльності ЮНВТО

  • Спеціальні комітети ЮНВТО
  • Співробітництво України з ЮНВТО

  • Розділ 3. Туристичні формальності та безпека у туризмі

  • Паспортні та візові формальності

  • Митні та валютні формальності

  • Безпека туристичних подорожей та страхування

  • Санітарно-епідеміологічні формальності

  • Розділ 4. Державне регулювання розвитку туризму в Україні

  • Становлення системи державного регулювання розвитку туризму

  • Нормативно-правове забезпечення державного регулювання туристичної діяльності

  • Візова політика України та Європейського союзу

  • Моделі державного регулювання розвитку туризму

  • Розділ 5. Правові аспекти заснування та функціонування туристичних підприємств в Україні

  • Державна реєстрація туристичного підприємства

  • Ліцензування туристичної діяльності

  • Стандартизація та сертифікація туристичних послуг

  • Правове регулювання кадрового забезпечення діяльності туристичного підприємства

  • Розділ 6. Цивільно-правове регулювання туристичної діяльності в Україні

  • Правові аспекти взаємодії туристичного підприємства з споживачами туристичних послуг

  • Забезпечення безпеки, захист прав, інтересів та майна туристів

  • Особливості зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства

  • Специфіка укладання договорів з іноземним туристичним підприємством

  • Бібліографічний список