Розділ 5. Правові аспекти заснування та функціонування туристичних підприємств в Україні

Правове регулювання туристичної діяльності


Поняття та види підприємницької діяльності у сфері туризму


Туристичний бізнес здійснюється у межах відповідної організаційної форми. Форма туристичного бізнесу - це система правових норм, що визначає внутрішні стосунки між партнерами по підприємству, а також взаємовідносини цього підприємства з різними суб'єктами туристичного ринку та органами державного управління. Усе різноманіття підприємницьких структур у туризмі є проявом видових відмінностей двох організаційних форм підприємництва: індивідуальної та колективної.

Вибір форми туристичного бізнесу залежить від наступних об'єктивних умов: напрям діяльності, наявність фінансових коштів, стан ринкової кон'юнктури. На думку більшості вітчизняних науковців, фактори, що впливають на вибір організаційно-правової форми туристичного бізнесу, умовно поділяються на загальні та індивідуальні.

Загальні фактори стосуються безпосередньо туристичної діяльності. До них належать: складність утворення (реєстрації) підприємства, заплановані масштаби та капіталомісткість обраного виду діяльності, прогнозовані темпи розвитку бізнесу, особливості надання податкових та інших пільг, державне регулювання мінімального розміру статутного капіталу підприємств та ін.

Індивідуальні фактори мають безпосереднє відношення до самого підприємця: розмір наявного (можливого) стартового капіталу, індивідуальні особливості підприємця (схильність до індивідуальної або колективної діяльності), рівень професіоналізму підприємця, ставлення підприємця до комерційних ризиків та особистої майнової відповідальності щодо зобов'язань.

Аналіз цих факторів дозволяє обрати організаційно-правову форму індивідуального або колективного туристичного бізнесу в залежності від можливостей підприємця та правових норм чинного законодавства. В результаті можна заснувати туристичне підприємство (юридичну особу) та одержувати прибуток від його діяльності або здійснювати індивідуальну підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи [34, с. 126].

Індивідуальний туристичний бізнес - це діяльність, якою одноосібно займається фізична особа, вона відповідно одержує прибуток та відповідає по зобов'язаннях. Здійснювати підприємництво в туризмі можуть лише дієздатні громадяни, тобто ті особи, які спроможні самостійно здійснювати юридичні дії, укладати угоди та виконувати їх, придбавати майно, користуватися та розпоряджатися ним, відповідати за шкоду, заподіяну іншим особам. Зазначимо, що цивільна дієздатність в Україні виникає в повному обсязі з настанням повноліття.

Індивідуальний підприємець у туризмі може працювати на платній основі в будь-яких сторонніх організаціях, якщо тільки цю роботу або посаду не заборонено поєднувати з підприємництвом. На відміну від юридичних осіб, майно підприємства без утворення юридичної особи може переходити в спадщину та за заповітом.

Розглянемо переваги індивідуального підприємництва в туристичному бізнесі. Головний позитив: це - найпростіша форма ведення бізнесу, тому в країнах з ринковою економікою індивідуальні підприємці становлять більшу частину порівняно з іншими формами організації бізнесу. Популярність індивідуального підприємництва обумовлена не тільки простотою організації та оформлення, але й рядом існуючих додаткових переваг: сильною мотивацією, оперативністю та гнучкістю.

Будучи одноосібним власником, індивідуальний підприємець привласнює весь отриманий в результаті господарської діяльності прибуток, що вже є потужним стимулом для ефективного ведення бізнесу. Крім того, безпосередня причетність до управлінської діяльності не тільки призводить до особистого задоволення, але й сприяє підвищенню соціального статусу власника туристичного підприємства у суспільстві. Усе це створює потужні стимули для підприємницьких ініціатив.

Індивідуальні підприємці у сфері туризму максимально орієнтовні на ринковий попит. Безпосередньо працюючи зі споживачами (туристами) та постачальниками, вони здатні швидко реагувати на незначні коливання кон'юнктури на туристичному ринку. Здійснюючи виробництво у незначних масштабах, вони можуть швидко переорієнтувати його на випуск більш конкурентоспроможних послуг. Оперативність та гнучкість - це найважливіші переваги індивідуального підприємництва.

Разом з тим, індивідуальний туристичний бізнес має істотні недоліки.

По-перше, індивідуальний підприємець не має достатніх потужностей організувати велике виробництво туристичних продуктів і послуг, тому що його фінансові можливості вкрай обмежені. Закуповуючи ресурси невеликими партіями, він змушений платити за них більш високу ціну. Обмежені його можливості й у отриманні економії від масштабу виробництва. Усе це призводить до більш високих витрат виробництва туристичних послуг та знижує конкурентоспроможність індивідуального підприємництва.

По-друге, здійснення однією людиною різних функцій - управлінської, постачальницької, фінансової, маркетингової та кадрової - знижує ефективність загального керівництва як через надмірне навантаження, так і через нестачу професійних знань. Залучення ж до розв'язання цих питань сторонніх осіб або організацій призводить до зниження мотивації та розосередження відповідальності, що є небажаним для індивідуального підприємця.

Але найбільшим недоліком індивідуальної форми туристичного бізнесу є повна господарська відповідальність підприємця, що робить його заручником своєї справи. У правовому відношенні підприємець відповідає не тільки активами бізнесу, але й усім своїм майном та у випадку несприятливого результату справ може його позбутися. Ризик дуже високий, і це об'єктивно стримує новаторські можливості індивідуального підприємництва [104, с. 210].

Необхідно відзначити, що індивідуальний бізнес однаково корисний як для кожного громадянина окремо, так і для туризму та економіки країни загалом, тому в усьому світі він цілком справедливо отримав державне визнання та підтримку. Мале підприємництво у туризмі є таким джерелом розвитку, від якого Україна не може відмовитися ні зараз, ні в майбутньому. Завдяки ньому розвивається конкурентне середовище, створюються додаткові робочі місця, активніше йде структурна перебудова, розширюється ринок туристичних продуктів і послуг, підвищується експортний потенціал країни.

Велике значення має здатність індивідуального бізнесу розширювати сферу застосування праці, створювати можливості не тільки для працевлаштування, але й для підприємницької діяльності населення, розгортання його творчих сил та використання вільних виробничих потужностей. Індивідуальний туристичний бізнес знижує соціальну напруженість, що виникає в результаті зростання безробіття, сприяє зміцненню економіки невеликих міст та селищ, згладжує відмінності між центром і провінцією, вирівнює інтелектуальний рівень та спосіб життя населення. Отже, у малому туристичному бізнесі приховуються значні резерви, які можна ефективно використовувати в Україні.

Наразі внесок індивідуального туристичного бізнесу в економіку нашої держави є дуже низьким. Пояснюється це рядом причин.

• 1. Недостатня державна підтримка індивідуального бізнесу. Сектор індивідуального підприємництва - це нестала підприємницька структура, вона цілком залежить від ринкових коливань та потребує постійної державної підтримки. Якщо в окремих країнах бюджетне фінансування малого бізнесу - це норма, то в Україні така підтримка зводиться лише до системи пільгового оподатковування індивідуальних підприємців.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання туристичної діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. Правові аспекти заснування та функціонування туристичних підприємств в Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Правові основи міжнародного туризму

  • Загальні питання правового регулювання туризму в світі

  • Правовий статус міжнародних туристичних організацій

  • Форми міжнародного співробітництва у сфері туризму

  • Законодавче забезпечення туристичної діяльності за кордоном

  • Розділ 2. Всесвітня туристична організація (ЮНВТО) як основний регулятор міжнародного туризму

  • Основні напрями діяльності ЮНВТО

  • Спеціальні комітети ЮНВТО

  • Співробітництво України з ЮНВТО

  • Розділ 3. Туристичні формальності та безпека у туризмі

  • Паспортні та візові формальності

  • Митні та валютні формальності

  • Безпека туристичних подорожей та страхування

  • Санітарно-епідеміологічні формальності

  • Розділ 4. Державне регулювання розвитку туризму в Україні

  • Становлення системи державного регулювання розвитку туризму

  • Нормативно-правове забезпечення державного регулювання туристичної діяльності

  • Візова політика України та Європейського союзу

  • Моделі державного регулювання розвитку туризму

  • Розділ 5. Правові аспекти заснування та функціонування туристичних підприємств в Україні
  • Державна реєстрація туристичного підприємства

  • Ліцензування туристичної діяльності

  • Стандартизація та сертифікація туристичних послуг

  • Правове регулювання кадрового забезпечення діяльності туристичного підприємства

  • Розділ 6. Цивільно-правове регулювання туристичної діяльності в Україні

  • Правові аспекти взаємодії туристичного підприємства з споживачами туристичних послуг

  • Забезпечення безпеки, захист прав, інтересів та майна туристів

  • Особливості зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства

  • Специфіка укладання договорів з іноземним туристичним підприємством

  • Бібліографічний список