Розділ «8. ІНФРАСТРУКТУРА В КРАЇНОЗНАВСТВІ»

Передумовою формування інфраструктури є суспільний поділ праці. Своєю чергою, вона перетворюється у вирішальну умову поділу праці між підприємствами, районами і країнами. Чим розвиненіші країни і райони, тим у них більшою є потреба в розвиненій, адекватній економічному розвитку інфраструктурі і тим більше в них можливостей для її розвитку.

Конкретизуючи зміст виробничої інфраструктури, більшість авторів виокремлюють такі її структурні підрозділи:

- підприємства з виробництва електро- і теплоенергії та устаткування для їхньої передачі;

- транспорт;

- комунальний зв'язок;

- матеріально-технічне постачання;

- підприємства та устаткування з водопостачання;

- пристрої з регулювання водних ресурсів (дамби, греблі, іригаційні системи).

8.2. Підходи до вивчення інфраструктури в країнознавстві

Складність географічного аналізу полягає в тому, що в територіальному розрізі інфраструктура - це поняття ієрархічне. Мова може йти про інфраструктуру міжнародну, внутрішньодержавну, міжрайонну, внутрішньорайонну (міжвузлову) і локальну (вузлову, внутрішньоміську). Часто виділяють сільську інфраструктуру чи інфраструктуру агропромислового комплексу. Для всіх цих видів інфраструктури можна розробити спеціальні методи і критерії оцінки.

Своєрідність розвитку інфраструктури визначається низкою регіональних факторів:

- масштабами і темпами економічного розвитку району;

- структурою матеріального виробництва;

- фондоємністю галузей господарства;

- внутрішніми і зовнішніми зв'язками району;

- ступенем розвиненості коопераційних зв'язків;

- особливостями природного середовища;

- властивостями економіко-географічного положення та ін. Тому розвиток і склад інфраструктури суттєво залежать від

території, і значною мірою впливають на розміщення продуктивних сил, на процеси індустріалізації, інтенсифікацію сільського господарства, розвиток рекреаційних систем тощо.

Учені-географи наводять приклади того, як ефект від орієнтації на інфраструктуру в багатьох випадках перевищує ефект від наближення до джерел сировини і палива, навіть у деяких випадках для галузей з яскраво вираженою паливно-сировинною орієнтацією. У економічно розвинених країнах особливо яскраво проявляються надмірні концентрації продуктивних сил у районах і центрах з розвиненою інфраструктурою. Не випадково найбільш динамічними є староосвоєні райони.