Розділ «7. НАРОДОНАСЕЛЕННЯ КРАЇНИ»

Націй у світі менше, ніж народностей, і, можливо, менше, ніж племен. Нації кількісно переважають у Європі і Північній Америці. Точно визначити етнічний склад населення Землі дуже складно, однак вчені припускають, що в сучасному світі проживають три-чотири тисячі різних народів. Існує багато принципів класифікації етносів. Досить поширеним є поділ народів за країнами, у яких вони проживають: французи, бразилійці, нігерійці, в'єтнамці, австралійці тощо. Крім того, вчені часто об'єднують народи в групи за географічною назвою регіону проживання: народи Малої Азії, народи Індокитаю, народи Полінезії та ін. Існують також класифікації за особливостями господарства і культури, історичного розвитку, національного характеру тощо.

Головною ознакою етносу в сучасному світі, на думку більшості вчених, є мова. Якщо зникає мова, то зникає етнос. У сучасному світі налічується близько п'яти тисяч мов, хоча народів є більше. Це пояснюється тим, що не всі народи зберегли "свої" мови. Визначити точну кількість мов (а отже, і етносів) доволі складно. За ступенем подібності мови об'єднуються в сім'ї і групи. Виділяють такі мовні сім'ї: індоєвропейську, семіто-хамітську (афроазійську), кавказьку, дравідійську, уральську, алтайську, чукотсько-камчатську, нігеро-кордофанську, ніло-сахарську, койсанську, китайсько-тібетську, австроазійську, австронезійську, ескімосо-алеутську.

Найпоширенішими є мови індоєвропейської сім'ї (майже 50% населення світу), яка включає близько 100 різних мов. Ця сім'я об'єднує 10 мовних груп, чотири з яких охоплюють понад 100 млн осіб кожна (індоарійська, романська, германська і слов'янська). Народи цієї сім'ї переважають у більшості країн у всіх частинах світу, крім Азії. Китайсько-тібетська сім'я - друга за чисельністю (понад 1 млрд осіб), саме вона займає дуже компактну територію Східної і Південно-Східної Азії. Численними є представники сіно-тібетської, нігеро-кордофанської, семіто-хамітської, австронезій-ської, дравідійської мовних сімей.

Поширеність тієї чи іншої мови можна також проілюструвати за чисельністю людей, які нею говорять. До найпоширеніших мов світу належать: китайська (розмовляють 13,69% населення світу), іспанська (5,05%), англійська (4,84), хінді (2,89%), португальська (2,77%), російська (2,27%), японська (1,99%), німецька (1,49%), французька, арабська, бенгальська. Цими мовами розмовляє майже 70% населення світу.

Співвідношення народу і мови може бути різним. Є країни (однак їх небагато), в яких майже все населення говорить однією мовою і належить до одного етносу, наприклад, Ісландія. Іноді народ має одну літературну писемну мову, а літературних усних мов кілька. Наприклад, китайська мова заснована на єдиній ієрогліфічній писемності, проте житель північного Китаю не зрозуміє жителя південного Китаю, коли той прочитає написаний вираз уголос, хоча обоє вони є китайцями.

Окремі народи спілкуються двома мовами (білінгвізм): бельгійці (валлонська і французька), ірландці (ірландська та англійська), канадці (англійська і французька), філіппінці ( філіппінська та іспанська). Шість мов є офіційними і робочими в ООН: англійська, французька, російська, іспанська, арабська, китайська.

Один народ може використовувати декілька мов одночасно. Наприклад, більшість мешканців Люксембургу володіє люксембурзькою, німецькою і французькою мовами. Іноді нація складається з різних мовних груп, що зберегли свою рідну мову. Наприклад, у Швейцарії в Цюриху говорять німецькою мовою, у Женеві - французькою, у Лозанні - італійською, але жителі цих міст ніколи не назвуть себе німцями, французами чи італійцями, усі вони - швейцарці.

Важливими є відомості про те, яка мова є державною, чи офіційною, у тій чи іншій країні. Англійська мова має такий статус у 76 країнах, французька - у 34, іспанська - у 21, португальська - у 8. Поширення цих мов у багатьох країнах Азії, Африки, Північної і Південної Америки пояснюється їхнім колоніальним минулим. Мовна приналежність тут помітно відрізняється від етнічної.

Стосовно сучасних держав, термін "національний склад населення" вживається частіше ніж термін "етнічний склад населення", хоча йдеться саме про етнічний склад населення країни.

За особливостями національного складу всі країни можна поділити на одно-, дво- і багатонаціональні. Більшість країн світу багатонаціональні. В Європі близько 20 держав, в яких основна національність становить понад 90% усього населення (Німеччина, Данія, Швеція, Італія, Ірландія, Угорщина, Греція та ін.). В Азії національно однорідними є Японія, Саудівська Аравія, Південна Корея, Ємен, Бангладеш та ін. Двонаціональних держав значно менше. Більшість країн світу багатонаціональні. У США живуть представники понад 100 народів, у Бразилії та Канаді - понад 80, Мексиці та Аргентині - понад 50. Однак у Латинській Америці майже всі країни мононаціональні, оскільки індіанці, мулати, метиси вважаються представниками однієї нації. В Африці переважають відносно однорідні в етнічному відношенні країни. Понад 80% населення Австралії - англоавстралійці, частина жителів - аборигени, предки яких тисячоліттями жили на цьому континенті. Поліетнічний склад населення особливо типовий для країн, що розвиваються. Серед них найбільш багатонаціональними є Нігерія (близько 200 народів), Індонезія та Індія, у кожній з яких проживає по 150 народів.

Політичні кордони не завжди збігаються з етнічними. Розбіжність державних і етнічних кордонів часто призводить до роз'єднання народів. Трапляється, що народи розділені і проживають у різних державах. Етнічні проблеми у світі постійно впливають на політичну та соціальну ситуацію в багатьох країнах. Часто невирішені національні проблеми призводять до збройних конфліктів, ведеться боротьба за національну незалежність, автономії, права національних меншин.

Національні меншини - групи населення, що відрізняються від більшості населення держави етнічними, соціальними, культурними та іншими ознаками.

Деякі етноси мають складну внутрішню будову, поділяючись на субетноси й етнографічні групи. Це стійкі угруповання з характерними особливостями традиційної культури і мови (діалект, говірка). Виникнення субетносів і етнічних груп пов'язане з особливістю їхнього розселення всередині спільної етнічної території (природно-географічна чи історико-політична ізоляція частини етносу протягом тривалого часу). Наприклад, етнічні групи - киргизи північні і південні, поляки-мазури, українці-гуцули.

Крім того, існують ще такі види угруповань, як діаспора, клан, каста, рід.

Діаспора - велика група людей, територіально відірвана від свого народу і розселена в багатьох країнах. Іноді за чисельністю діаспора перевищує етнос, що проживає на історичній батьківщині (наприклад, діаспори євреїв, вірменів, китайців, українців).

Клан - замкнена ендогамна чи соціальна група людей, що виникла на стадії родової громади чи пізніше за умов соціально-економічної ізоляції. Існує кілька різновидів кланів: патронімія (рід чи плем'я); родова громада, що походить від спільного предка за умов природної ізоляції; релігійна громада, назва якої походить від спільного уявного предка, як правило, хижого звіра чи язичеського бога; соціальна громад, часто кримінального характеру (наприклад, мафіозні клани в Італії, США, деяких країнах Азії і Латинської Америки).

Каста - ендогамна замкнена соціальна група людей, що спадково спеціалізується на якійсь професійній діяльності. Кастова приналежність, як правило, поєднується з етнічною і конфесіональною. Визначальну роль відіграють кровні родинні зв'язки, структура каст певною мірою копіює родо-племінну структуру. Членом касти можна тільки народитися.

Крім ендогамії замкненість каст забезпечується суворою ієрархією, визначеним статусом окремих каст, жорстко регулюються також форми поведінки і спілкування між членами каст. Найбільшого розвитку система каст досягла в Індії. Всього в країні більше трьох тисяч каст. Формально, відповідно до конституції, усі жителі Індії мають рівні права, однак кастовий поділ у суспільстві існує. Дотепер шлюби в Індії укладаються переважно або всередині касти, або між близькими кастами. Причиною цього є прагнення зберегти кастову приналежність для своїх дітей, що можливо лише за умови, що жінка виховати своїх дітей у традиціях, прийнятих у даній касті. У деяких країнах Західної і Центральної Африки касти також зберегли своє значення, проте тут вони мають тільки професійний характер - хлібороби, скотарі, ковалі, ткачі, співаки. На відміну від індійських каст в Африці кастовий розподіл поширюється тільки на чоловіків - носіїв професії. Звичайно, у більшості родин дівчину бажають видати заміж за представника тієї ж касти, однак таких жорстких обмежень, як в Індії, тут немає.

Рід - соціальна група людей, що володіє закріпленими в звичаї чи законі (конституції) спадкоємними правами й обов'язками. Кожен рід володіє низкою привілеїв. Основними родами є: дворянство, духовенство, ремісництво, селянство, міщанство. Родовий поділ був типовим для докапіталістичної Європи, феодального Китаю, Індії та низки інших країн. У сучасному світі родовий поділ суспільства скасований, однак в окремих країнах зберігаються привілеї для деяких вищих родів. Часто це пов'язано з існуванням монархій. Монарх - представник певного роду, існування цього роду і його привілеїв - обов'язкова умова існування монархії. Наприклад, у Великобританії зберігається палата лордів (місця в ній спадкоємні і належать представникам визначеного роду). Приналежність до роду може бути дарована монархом "за особливі заслуги" перед державою і суспільством. У деяких випадках дарується не спадкоємна, а іменна родова приналежність.

7.5. Релігійний склад населення