Розділ «4. ГЕОГРАФІЧНЕПОЛОЖЕН НЯ КРАЇНИ»

- дистанційність - характеризуючи географічне положення, необхідно вказувати на значення відстані між об'єктами. Водночас сама відстань не характеризує цілком географічного положення. Воно визначається сукупністю властивостей середовища, у якому знаходиться об'єкт, а відстань - лише одна з цих властивостей.

Американські географи В. Бунге і Р. Морілл однією з основних категорій суспільної географії вважають близькість.

Поняття "географічне положення" аналізується за двома напрямами: 1) географічне положення як фактор розвитку території і 2) географічне положення як умова розвитку території.

Аналіз географічного положення як фактора передбачає виявлення та оцінку реальних і потенційних зв'язків і визначення їхнього впливу на розвиток території, її спеціалізацію, особливості організації і технології.

Аналізуючи географічне положення як умову, необхідно розкрити основні передумови розвитку території.

Деякі вчені визначають географічне положення як приналежність до визначеної території.

Сукупність усіх відомостей про географічне положення формують географічне середовище, простір, у яких функціонує держава, країна. Цей простір визначає характерні ознаки і властивості будь-якої території.

У змісті поняття "географічне положення" можна виокремити такі складові: математико-географічне; фізико-географічне; еконо-мікогеографічне; політико-географічне; соціально-географічне; еколого-географічне положення.

Серед них найбільш науково обґрунтованим є поняття еконо-мікогеографічного положення, яке характеризується сукупністю географічних, економічних та історичних факторів. Економіко-географічне положення володіє кількісними і якісними характеристиками, може бути вигідним чи невигідним. Економіко-географічне положення є стратегічним ресурсом держави.

Для держави надзвичайно важливе її політико-географічне положення - геопросторове відношення до політичних об'єктів, що перебувають поза нею та безпосередньо впливають на неї. Цей вплив може набувати не лише політичного характеру. Наприклад, положення Греції у системі країн Середземномор'я впливає на її економіку, яка й визначає характер політичних процесів у цій країні. Часто вживаний термін " геополітичне положення" відображає вплив на політичні процеси і структури держави не лише зовнішнього політичного середовища, а й природних, екологічних, економічних, соціальних систем. Наприклад, положення країни в континентальних умовах дуже часто є чинником її політичного прагнення до виходу на морські комунікації і часто робить її агресивною.

Оцінюючи політико-географічне положення держави, необхідно враховувати як ресурсну (галузеву), так і просторово-територіальну його складові. Фізико-географічна складова виділяється тим, що географічне середовище продовжує відігравати суттєву роль у житті суспільства, впливає на ефективність функціонування тієї чи іншої країни. Навіть найпотужніші держави безсилі перед такими стихійними силами природи, як цунамі, землетруси, повені, урагани, торнадо тощо. Якісні земельні чи інші природні ресурси, безпосередній вихід до незамерзаючих морів, клімат і рельєф місцевості, повноводні ріки і безліч інших чинників фізико-географічної складової політико-географічного положення були, є і будуть важливими для розвитку, а іноді й самого існування тієї чи іншої країни.

Значення економіко-географічної складової в оцінюванні політико-географічного положення весь час зростає. Дедалі більше країн відчувають потребу в ресурсах розвитку, які вони не здатні забезпечити з власної території. І це не лише корисні копалини чи продовольство, а й трудові ресурси. Тому відкритий доступ до регіонів, які володіють надлишками ресурсів соціально-економічного розвитку, стає вирішальним чинником політико-географічного положення. Не менш важливим є розміщення стосовно основних ринків збуту товарів, вироблених у країні.

Постійно зростає значення транспортно-географічної складової (у широкому розумінні цього терміна) політико-географічного положення, основними показниками якої є пропускна спроможність, швидкість доставки вантажів, вартість перевезення, інформаційні та міграційні потоки, їх мінливість у просторі й часі.

Не менш, а іноді й більш важливими є геополітична та гео-стратегічна складові політико-географічного положення держави. Політична нестабільність, збройні конфлікти тощо надовго "закривають" певні країни й навіть регіони світу, змінюють напрям і силу транзитних товаропотоків, руйнують усталені системи міждержавних відносин.

Географічне положення може бути центральним і периферійним. Чим більше сусідів у держави, тим центральніше її положення. Ознаки центральності та периферійності географічного положення дуже часто пов'язують з категоріями його вигідності чи невигідності. Зазвичай, центральне положення вигідніше за периферійне. Багато країн мають периферійне положення, проте вони розташовані на судноплавному узбережжі. Отже, їх положення ліпше, ніж сусідніх з ними континентальних держав, близьких до "центральних". Серед "окраїнних" держав особливо вигідне положення мають розташовані на узбережжях незамерзаючих морів. Держава може повністю омиватися морем (наприклад, Великобританія, Шрі-Ланка, Ісландія, Кіпр), бути півострівною (Данія, Італія, Південна Корея, Туреччина), виходити на море більшою чи меншою своєю частиною (Єгипет, Алжир, Румунія, Болгарія, Албанія), розташовуватися на двох морях різних басейнів (Франція, США, Канада, Мексика).

Центральність географічного положення - важливий фактор суспільного життя, який впливає на оперативність функцій управління, на географічне освоєння території, на розміщення головних підприємств, установ тощо. Центральність положення регіону впливає і на спосіб життя його населення.

Отже, аналізуючи економіко-географічне положення країни, необхідно враховувати:

- площу країни та довжину її сухопутних кордонів;

- економіко-соціальну оцінку країн-сусідів;

- наявність у країни виходу до моря;