Розділ «4. ГЕОГРАФІЧНЕПОЛОЖЕН НЯ КРАЇНИ»

5) кліматичних поясів, кліматичних областей, центрів високого і низького тиску;

6) великих рік, озер; 7)природних зон;

8) країн-сусідів;

9) ресурсно-географічного;

10) центрів культури, релігій, цивілізацій;

11) промислових, сільськогосподарських, торговельних районів;

12) транспортно-географічного;

13) військово-політичних й економічних блоків чи союзів;

14) вогнищ війн та інших збройних конфліктів;

15) держав з нестабільною економічною і політичною ситуацією;

16) еколого-географічного.

Отже, географічне положення - одна з фундаментальних категорій географічної науки. Воно характеризує просторове відношення певного об'єкта, наприклад, країни, до географічних об'єктів, що розміщені поза ним і впливають чи можуть на нього суттєво впливати.

4.3. Властивості географічного положення країни

Географічне положення є складною категорією й характеризується взаємовідношенням об'єкта з його зовнішнім середовищем та завжди індивідуалізує географічний об'єкт. У географічному положенні відображається така його ознака, як позиційність. Це наддає кожному географічному об'єкту унікальності. У світі немає двох об'єктів, наприклад, держав, які мали б однакове географічне положення. Можна стверджувати, що географічне положення - це завжди властивість об'єкта, в якому одночасно відображається відношення до інших об'єктів і територіальних систем. Отже, географічне положення - це завжди властивість об'єкта, що залежить як від самого об'єкта, положення якого визначається, так і від того оточення, з яким він взаємодіє чи буде взаємодіяти.

Географічне положення є результатом попереднього розвитку держави. Воно суттєво впливає на розвиток усіх її підсистем - економічної, соціальної, політичної і демографічної. У географії положення країни розглядається як важливий чинник її перспективного розвитку і функціонування. Наприклад, приморське положення Франції, її вихід у Середземне море та Атлантичний океан було сприятливим чинником розвитку промислового виробництва на дешевій заморській сировині, стимулювало колонізаційну політику поза Європою.

Учені-географи до основних ознак географічного положення відносять: дистанційність, детермінованість і потенційність. Дистанційність - це вигідність (чи невигідність) географічного положення залежно від зміни відстані між об'єктами, що взаємодіють. При цьому віддаль може виражатися не лише в одиницях довжини, а й у віртуальних показниках, які характеризують відносини між абстрактними поняттями. Географічне положення можна вважати визначеним (без урахування випадкових чинників), тобто детерміноване. Воно тією чи іншою мірою є головним, визначальним фактором розвитку людського суспільства. Потенційність географічного положення полягає в його невичерпних можливостях, що можуть бути використані для забезпечення суспільних потреб.

М.Мироненко виокремлює три головні властивості (атрибути) категорії географічного положення:

- відношення - випливає з визначення географічного положення. Основна методологічна трудність при вивченні географічного положення полягає у виявленні причинно-наслідкових зв'язків, тобто в з'ясуванні, наскільки фактор географічного положення визначає становлення, функціонування і розвиток об'єкта;

- потенційність - це фактор, передумова й водночас наслідок розвитку зв'язків, поділу праці, а також розвитку самого регіону. Часто вигідне географічне положення перетворюються в ресурс розвитку території. Наприклад, на розвиток країни - "мікротопа" Сінгапуру позитивно впливає вміле використання його вигідного економіко-географічного положення в сучасній господарській системі. Розміщення на перетині світових торгових шляхів за умов феноменального економічного зростання азійських нових індустріальних країн стало основним об'єктивним фактором соціально-економічного прогресу

Сінгапуру;