Розділ «ФІНЛЯНДІЯ»

У 1996 р. Фінляндія стала членом Женевської конференції 00Н з питань роззброєння. Впродовж роботи конференції вона вела активну боротьбу за повну заборону піхотних мін. Тепер Фінляндія прагне інтенсифікувати співпрацю з країнами, що розвиваються, з метою забезпечення прав людини, рівноправності та демократії.

Населення

Населення Фінляндії складає 5,2 млн осіб. Середня щільність населення становить 15,3 особи/км2.

Населення, звичайно, постійно змінюється кількісно і якісно. Це пояснюється різним характером його відтворення. Природний приріст у країні становить 0,6%. Рівень народжуваності 10,5%, смертності - 9,9%. Середня тривалість життя складає - 79,71; серед чоловіків - 77,07; серед жінок - 82,05. Вікова структура населення: 1-14 років - 18,19%, 15-64 років - 64,53%, 65 років та більше - 17,28%. При цьому 17,4% жителів Фінляндії - старше 65 років, а 4,9% з них - старше 80 років.

Статева пропорція виглядає наступним чином: при народженні: 106 хлопчиків на 100 дівчаток; до 15 років: 105 хлопців на 100 дівчат; 15-64 років: 103 чоловіки на 100 жінок; 65 і більше років: 73 чоловіки на 100 жінок.

Від вікового складу населення певною мірою залежить соціально-політичний клімат країни. Молодь з погляду демографії - найважливіша частина всього населення. Від неї залежить демографічна та часто й соціально-політична ситуація в країні, соціальний клімат, міграційна рухливість та низка інших процесів. Роки молодості - це пора формування особистості, рішучих змін і досягнень, що певною мірою визначають подальше життя. Тому в молодості людям властиво легше сприймати зміни, нововведення, а у випадку виникнення нестандартних ситуацій вони легше адаптуються до незвичних норм поводження і форм спілкування, особливо з туристами.

Населення в основному концентрується у прибережних і південних районах Фінляндії. Найбільшою щільністю населення відрізняються узбережжя Фінської затоки, південно-західне узбережжя поблизу Турку і деякі райони, розташовані безпосередньо на північ і схід від Гельсінкі - навколо Тампере, Лахті та інших міст, що зв'язані каналами і ріками з узбережжям. Новітні зрушення у розміщенні населення тісно пов'язані з промисловим розвитком внутрішніх районів. Багато центральних районів і майже вся Північ залишаються малонаселеними.

Найбільші міста: Гельсінкі (Helsinki) - 551 тис. мешканців, Еспу (224,4 тис. мешканців), Тампере (199,2 тис.), Вантаа (186 тис.), Турку (176,6 тис.), Оулу (122,9 тис.).

Склад населення досить однорідний: фінни - 93%, шведи - 6%, саамі -0,11%, цигани - 0,12%, татари - 0,02%. Дві мови - фінська і шведська -офіційно визнані державними. До моменту відділення Фінляндії від Росії мовна битва була практично виграна прихильниками фінської мови, але багато представників шведомовної меншини були в той час членами уряду та іншими державними діячами. Незалежна Фінляндія офіційно стала двомовною, а під час Другої світової війни було досягнуто згоди, що фіно- і шведомовні жителі Фінляндії належать до єдиного народу.

У 2001 тільки 5,8% населення країни вважали своєю рідною мовою шведську. Автономні острови Aland є винятком. Єдиною офіційною мовою там є шведська. Острови Aland, з населенням приблизно 25 000 жителів, є демілітаризованою зоною з власним прапором і власним законодавством.

Шведомовна меншина у Фінляндії веде свою історію від поселенців, що прибули з християнськими місіонерами і хрестоносцями на початку середньовіччя. Вони говорять на діалекті "finlandssvenska", який дуже відрізняється від шведської мови, якою розмовляють у Швеції. Все інше населення - фіномовне, хоча місцеві діалекти мають значний вплив на мову.

Цигани, що прибули у Фінляндію наприкінці XVI століття, тривалий час зазнавали утиску національною більшістю, але в останні роки ситуація значно покращилася. На відміну від загальної ситуації в Скандинавії, цигани у Фінляндії не зберегли свою мову, а прийняли фінську як рідну. З іншого боку, вони зберегли свій національний одяг.

Походження фінів як і раніше залишається предметом для дискусій. Класична теорія стверджує, що фіни мігрували з Уралу на територію нинішньої Фінляндії близько 2000 років тому, але сучасні теорії доводять, що фінський народ став таким, яким він є зараз, у результаті численних хвиль імміграції зі сходу, півдня і заходу.

Фінська євангелічно-лютеранська церква має статус державної релігії. До неї належать майже 87% жителів країни. Прибічники інших конфесій становлять 2% населення, серед них приблизно половина, включаючи багатьох саамі, - православні. Православна церква також визнана державною і одержує субсидії. У країні є невеликі громади Свідків Ієгови, Фінської вільної церкви й Адвентистів сьомого дня.

Природні умови і ресурси

У рельєфі Північної Європи виразно виділяються Скандинавські гори. Вони сформовані у результаті підняття каледонських споруд, які у наступні геологічні епохи у результаті вивітрювання і новітніх тектонічних рухів перетворилися у відносно вирівняну поверхню. Скандинавські гори характеризуються значним сучасним зледенінням, яке займає площу майже 5 тис. км2. Снігова межа у південній частині гір знаходиться на висоті 1200 м, а на півночі може опускатися до 400 м.

У східному напрямі гори поступово знижуються, переходячи у кристалічне плато Норланд висотою 400-600 м. У південній частині Скандинавського півострова кристалічні породи Балтійського щита поступово зникають під товщами морських відкладів, утворюючи Середньошведську горбисту низовину, яка із підняттям кристалічної основи переростає у плато Споланд.

Балтійський кристалічний щит знижується у східному напрямі. На території Фінляндії він дещо піднімається, утворюючи горбисту рівнину (Озерне плато), яка північніше 640 п.ш. поступово підвищується і на крайньому північному заході, куди заходять відроги Скандинавських гір, досягає найбільших висот (гора Хамти, 1328 м).

На формування рельєфу Фінляндії вплинули четвертинні льодовикові відклади, які перекрили древні кристалічні породи. Вони утворюють моренні гряди, валуни різної величини і форми, які чергуються із великою кількістю озер, болотистих понижень. Переважають горбкувато-моренні рівнини із численними виходами скельних порід.

Фінляндія - пагорбно-рівнинна країна. Абсолютні висоти звичайно не перевищують 300 м. Найвища точка країни, гора Хамти (1328 м), знаходиться на крайньому північному заході, на кордоні з Норвегією. У геологічному відношенні Фінляндія розташована в межах Балтійського кристалічного щита. У льодовикову епоху вона піддавалася покривному заледенінню. Льодовики згладили пагорби і заповнили більшість улоговин своїми відкладеннями. Незважаючи на підняття суходолу, багато улоговин дотепер зайняті озерами і болотами. Звідси і походить назва країни Суомі (суо - "болото"). Фінляндія має значні запаси водної енергії.