Технологія отримання та обробки кератиновмісної сировини: щетина, кінський волос та волос великої рогатої худоби, вовна, пір'яно-пухова сировина, роги, копита, кістки

Технології побічної продукції тваринництва

Очіс – суміш волосу, вичесаного з хвоста і гриви живих коней або залишки від його сортування, що різняться довжиною, товщиною, пружністю. До очосу належить і волосся гриви, якщо довжина його становить менш як 10 см.

Зваляний волос – сплутаний у клубок волос гриви і хвоста. Заготівельні організації приймають його як окрему категорію волосся з хвоста живих лошат; вирізняється тониною, легкістю, ніжністю, звивистістю й використовується для виготовлення спеціальних товарів (парики, прикраси тощо).

Необхідно пам'ятати, що заготівля волосу з кінського хвоста висмикуванням (одиничних чи пучками) неприпустима, оскільки це може призвести до запалення ділянок шкіри, з яких вирвано волос. До того ж після висмикування воно довше відростає, оскільки зруйнована його коренева система.

Волос забитих коней зістригають ножем. Якість знятого волосу з живих тварин більш висока, ніж знятого зі шкури забитих тварин.

Із забитої великої рогатої худоби отримують волос трьох видів – коров'як (хвостовий), ушний і волос чубка-холки.

Волос коров'як збирають з хвостів великої рогатої худоби. За гістологічною будовою він подібний до кінського хвостового волосу. Волос коров'ячих хвостів менш пружний і менш міцніший на розрив, ніж кінський. Однак він значно жорсткіший кінської гриви та при відповідній обробці не поступається за жорсткістю кінському хвостовому волосу. Порівняно з ним, коров'як більш хвилястий. Товщина – 100-140 мкм. До 80% коров'яка буває солом'яного кольору, 15% – чорного і 5% – білого. При зборі його відрізають лише частину хвоста з волосом (так звану мочку або кисть). Вихід волосу з одного хвоста в середньому сягає 70-75 г.

Вироби з кінського волосу

Рис. 27. Вироби з кінського волосу

Вушний волос доволі м'який, пружний і не ламкий. Стрижень його ледь зігнутий і до кінця стає тоншим. Знімають його із внутрішньої сторони вушних раковин великої рогатої худоби шляхом висмикування або стриженням. Кращий метод – стрижка. Вихід вушного волосу з пари вух 4-6 г.

Волос чубка-холки зрізують із лоба, тім'я та загривка великої рогатої худоби. Волос зрізують гострим ножем або ножицями під корінь. Довжина його – 5-10 см. Зібраний волос в'яжуть у пучки. Вихід волосу з однієї шкури складає в середньому 20 г.

Волос, який росте на козячих борідках, має хорошу пружність. Довжина волосу до 20 см. Його зрізують до здачі козячих шкур разом з шкірочкою нижньої частини голови тварини. Вихід волосу з однієї тварини – до 25 г.

Вовна. При переробці худоби на переробних підприємствах вовну отримують з оброблених вух та лобашів великої рогатої худоби, а також хвостів та голів овець.

Вовну великої рогатої худоби поділяють на три види: линьку, стрижену і шпарку. Вовну-линьку збирають з живої худоби на стаціонарних пунктах перетримки худоби, на скотосировинних базах у період линьки тварин. З кожної голови збирають в залежності від маси тварини 300- 500 г вовни. Вовну стрижену збирають при стриженні великої рогатої худоби, яка надходить на відгодівлю. Стрижуть тварин машинкою ШМЗ-2.

Вовну-линьку і зстрижену вовну сортують за кольором і сушать у сушильних шафах до вологи 15-18%. В літку вовну можна просушувати на відкритому повітрі.

Вовну-шпарку збирають з вух великої рогатої худоби. Вуха шпарять у гарячій воді та оброблюють в барабані або центрифузі. Вовну збирають також і при обробці вовнових субпродуктів. В цьому випадку апарати повинні мати вовнозловлювачі. Отриману з апаратів сировину промивають, очищують від домішок, віджимають у центрифугах або пресах, а потім висушують.

Овечу вовну знімають з голови, хвоста та лоскута при обробці шкур. З голови вовну отримують шляхом стриження, шпаркою або хімічним способом; з хвоста і лоскута – лише стриженням.

Обробка щетини, волосу та вовни. З метою збереження якості щетину, волос та вовну необхідно обробити. Процес обробки включає наступні операції: сортування, промивання, сушіння, пакування та маркування. Переробка окремих видів сировини має свої особливості.

Пучки висмикнутої та стриженої щетини після сортування промивають у воді з температурою 20-30° С, а потім направляють на висушування у сушильні апарати з температурою 60-70° С та швидкістю руху повітря 0,5 м/с протягом 6-7 або з температурою 30-40° С протягом ΙΟ12 годин. Ні в якому разі неможна пересушувати щетину; швидке сушіння також впливає на якість – щетина стає ламкою і набуває горілого запаху. На щетині, отриманій повільним сушінням, при зберіганні може утворюватися пліснява. Добре і правильно висушена щетина має вологість 12%; при згинанні вона не повинна ламатися.

Висушену щетину охолоджують 1-1,5 години і упаковують.

Щетину-шпарку після промивання додатково обробляють з метою вивільнення від епідермісу та різних забруднювачів, для чого промиту щетину віджимають на центрифузі, обробляють у 30-кратній кількості 2% розчину сульфонафтенової кислоти при температурі 62-65° С протягом 6-7 годин. Потім її промивають 3 рази, віджимають на центрифузі й висушують. При обробці в указаному розчині щетина знежирюється, вивільнюється від епідермісу, а пружність її частково поновлюється. Залишки епідермісу можна видаляти обробкою щетини 0,5% розчином їдкого натрію або калію у 0,01% розчині сірчаного натрію при 65-70° с протягом 2 годин. У цих випадках щетину також після обробки необхідно громити не менш як 3 рази: спочатку при температурі 35-40° с, потім при 25-30° С і. нарешті, при температурі 15-20° С, після чого щетину віджимають на центрифузі, висушують, пресують та упаковують у мішки.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології побічної продукції тваринництва» автора Гончаренко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологія отримання та обробки кератиновмісної сировини: щетина, кінський волос та волос великої рогатої худоби, вовна, пір'яно-пухова сировина, роги, копита, кістки“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Загальні відомості про побічну продукцію тваринництва, птахівництва та бджільництва

  • Готова та основна сільськогосподарська продукція

  • Характеристика супутньої і побічної продукції та відходів виробництва, як економічна доцільність безвідходних технологій у тваринництві

  • Ветеринарно-санітарні вимоги до обробки тваринницької сировини

  • Технологія обробки, консервування та зберігання шкіряної сировини, отриманої при забої сільськогосподарських тварин

  • Загальні принципи зняття шкур, їх обробка та консервування

  • Первинна обробка шкур

  • Види шкіряної сировини та їх характеристика

  • Шкури коней, віслюків, мулів та лошаків

  • Шкури свиней

  • Шкури овець і кіз

  • Оцінка якості шкіряної сировини

  • Дефекти шкіряної та шубно-хутрової сировини

  • Клеймування шкіряної та хутрової сировини

  • Технологія виробництва шубно-хутрової сировини

  • Технологія виробництва шубно-хутрової сировини

  • Шубні та хутрові овчини

  • Технологія отримання та обробки кератиновмісної сировини: щетина, кінський волос та волос великої рогатої худоби, вовна, пір'яно-пухова сировина, роги, копита, кістки
  • Сировина з рогів та ратиць

  • Технологія первинної обробки крові та виробництво сухих кровопродуктів

  • Характеристика основних етапів обробки крові залежно від виготовлення готових продуктів

  • Технологія отримання ендокринно-ферментної та спеціальної сировини з сільськогосподарських тварин

  • Класифікація та промислова цінність ендокринно-ферментної та спеціальної сировини

  • Загальні вимоги до збору, первинної обробки та консервування окремих видів ендокринно-ферментної сировини

  • Маркування, пакування, умови та режими зберігання і транспортування відповідно до вимог ДСТУ 4495:2005 Сировина ендокринно-ферментна та спеціальна. Технічні умови

  • Кишкова і сичужна сировина: первинна обробка та оцінка її якості

  • Основні етапи при обробці кишкової сировини. Загальні технологічні вимоги

  • Обробка консервованих кишок-сирцю у фабрикат

  • Технологія первинної обробки сичугів. Сортування, зберігання та транспортування сичужної сировини

  • Жир-сирець сільськогосподарських тварин і птиці

  • Хімічний склад жиру-сирцю. Тригліцириди: температура плавлення та температура застигання

  • Органолептичні та фізико-хімічні показники жирів деяких сільськогосподарських і диких тварин

  • Кістковий жир: отримання та застосування

  • Побічні продукти в бджільництві: технологія їх отримання та використання

  • Підвищення врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур внаслідок запилення бджолами

  • Гній та пташиний послід – відходи тваринницьких підприємств (отримання, зберігання, обробка та використання)

  • Вермикомпостування – технологія отримання біогумусу на основі посліду птиці